Надія Пилипенко
Листи летять, летять здалеку, з в’янучої садів небесних немов; і падають, з останнім помахом, сонно. І ночами з зірок самотньо летить Земля, темна і нелегка. Ми падаємо. Долоні гасне помах. І бачиш – так в усьому. І тим не менш. Є Той, хто це довгий падіння так ніжно тримає на своїх руках … Райнер Марія Рільке
Вітер, супутник карнавалу, все ще дме, приганяючи гострі пряні аромати весни, що наближається, від яких сверблять долоні і частішає серцебиття.
Сторінка: 1 2
