Надія Пилипенко
Підемо з мороку, холоду і дощу! Хоч на кілька днів.
Шлюб – це лихоманка, яка починається жаром, а закінчується холодом. Гіппократ
З тих пір, як Земля обертається навколо сонця, поки існує холод і спека, буря і сонячне світло, до тих пір буде існувати і боротьба. У тому числі серед людей і народів. Якби люди залишилися жити в раю, вони б згнили. Людство стало тим, що воно є, завдяки боротьбі. Війна – природне і буденна справа. Війна йде завжди і всюди. У неї немає початку, немає кінця. Війна – це саме життя. Війна – це відправна точка. Адольф Гітлер
Всі найголовніші події життя у нас припадали на літо по здебільшого. Взимку вже дуже в сон хилить внаслідок холодів. Правда влітку теж хилить (через спеку!), Але взимку більше. Тому всі події ми, по силі можливості, підганяли до літнього часу. Леонід Леонов
Все в природі так просто, Все рухається сонця назустріч. І ніщо не загрожує їхнім нащадкам, Адже холод не може бути нескінченним.
Дорогі хутра більше кидають в холод тих дам, які їх бачать, ніж зігрівають тих, хто їх носить.
Не треба боятися жовтня, жовтень прекрасний, можливо, прекрасніше всіх місяців року, навіть травня. Травня мучить надією, обіцянками, які ніколи не збуваються, жовтень нічого не обіцяє, не дає і тіні надії, він весь у собі. А за ним – тьма, холод, сльота, мокрий сніг, величезна ніч, кінець. Але як красиво зараз! Яке золото! Яка мідь! І як чудесна зелень ялин в лісі і лоз над річкою! І до чого ж зелена зовсім зів’яла трава. А над усім – чисте блакитне небо. Тверда під ногою, ніби куті, дорога, калюжі оповиті вже не цукристим, що тане льодком, а темним, непрозорим і твердим. І велика порожнеча тихого, просквоженного від узлісся до узлісся: ні птиці, ні звіра, ні комахи, ні шереху, ні писку, ні свисту. Юрій Нагібін.
А може, не варто нам думати про сніг За зимами швидкими. Гаряче сонце знову землю зігріє, Пройде без сліду. А може, не варто нам думати про смуток, Ми зрозумілиістину. Щоб сонця дочекатися, нам треба з тобою Прожити холоду.
В таку ніч добре грітися сготовленним на чавунної печі перед супом, що наповнює весь будинок ароматом розмарину і запахом цибулі. Чудово пити вино – пляшку червоного вони купили в свій медовий місяць і зберігали для особливого випадку. Можна сидіти на підлозі біля печі, підклавши під спину диванні подушки, дивитися на язички полум’я в хвилях спека, поки будинок потріскує і стогне під тягарем даху, покритою товстою кіркою льоду. Але ці двоє вирішили розповідати історії, ті історії, які тільки суміш холоду і вогню, вітру і мовчазною темряви могла змусити їх розповісти. Мері Рикерт
