Надія Пилипенко
Місто зимовий зняв. Снігу розпустили слинки. Знову прийшла весна, дурна і балакуча, як юнкер.
Стемніло, місто запалює перші вогні. Господи! Як він захлиснуть природою, незважаючи на всі його геометричні лінії, як тисне на нього вечір. Звідси це так … так кидається в очі. Невже ж один я це бачу? Невже немає ніде інший Кассандри, яка ось так же стоїть на пагорбі і бачить у своїх ніг місто, поглинений утробою природи. А втім, яка мені різниця? Що я можу їй сказати? Жан-Поль Сартр
Ця музика була написана немов для того, щоб допомагати йти вперед, вперто і майже мстиво дертися в гору. Вона кличе вперед, вперед і вперед, не дозволяючи зупинятися. А потім настає затишшя, як у віденському лісі, немов у людини раптово перехопило в горлі від виду міста, куди він прагне, і тоді він розкидає руки в сторони і приймається танцювати по колу … Це нещадна музика. Той, хто йде людина не збирається зупинятися. Вперед, вгору, далі … Тепер вже не важливо: ліси, дерева – все це не має значення. Має значення тільки одне: ти продовжуєш крокувати … І коли знову приходить крапелька щастя – запашного, радісного щастя, викликаних тим, що крокуєш по плато, – то на цей раз в такт йому звучать кроки. Тому-то шлях не закінчується. До тих пір поки не перестане звучати музика. Енн Райс
Відгасли річки, і земля охолола, І трохи нахохлились будинку. Це в місті тепло і сиро, це в місті тепло і сиро, А за містом – зима, зима, зима. Леонід Дербеньов
Ти можеш побудувати своє майбутнє з чого завгодно. З якої-небудь крихти або іскри. З бажання рухатися вперед, повільно, один крок за іншим. Ти можеш побудувати на руїнах просторий місто. Лорен Олівер
