Надія Пилипенко
Скільки зірок на небі, стільки обманів таїть в собі жіноче серце. Гіппократ
Природа є містична субстанція, «пріродіна» – мій неологізм, природа і батьківщина, мати – земля своєму народу. Народ виступає проти «пріродіни» і як син і чоловік. Так само, як у давньогрецькій міфології, ви знаєте, земля Гея народжує собі Урана – неба, який їй стає і син, і чоловік, чоловік. Народ в кожній країні – і син, і чоловік матері Природи. Георгій Гачев, «Національні образи світу»
Я не терплю стін і перегородок. Небо, що охоплює по всій землі, вітер, що не зустрічає перешкод, океан, що омиває всі берега, – ось ідеал. Махатма Ганді
Природа є в деякому сенсі Євангеліє, що благовістив голосно творчу силу, премудрість і всяке велич Бога. І не тільки небеса, а й надра землі проповідують славу Божу. Михайло Ломоносов
Грати музику – майже те ж саме, що по небу літати. Харукі Муракамі
Якщо довго-довго дивитися на зоряне небо з дна канави, то до ранку здогадаєшся – як ти там опинився.
Полювання за журавлем в чужому небі зазвичай закінчується качкою під власним диваном.
Бо ось Я створю нове небо і нову землю. Іс.65: 17
Небо наді мною було ясним, воно іскрилося від зірок, деякі з яких виблискували синім, інші жовтим. Зірки виглядали велично, утворюючи вир образів в чорному космосі – незвичайне видовище. Виняткова краса.
Хвороба не звалюється на голову як грім серед ясного неба. Вона є результатом постійних порушень законів природи. Постійно розширюючись і накопичуючись, ці порушення, раптово прориваються у вигляді хвороби, але ця раптовість лише позірна. Гіппократ
Стільки подорожуючи, вона відкрила для себе одну дивовижну річ: жодні вогні нічного міста не зрівняються з красою вогнів, які висвітлюють рідну землю. І навіть зірки на небі сяють яскравіше там, де твій будинок.
Над деревами спалахнуло, і з неба впали перші краплі. Вони були дрібними, осінніми, і сильно походили на мою майбутню старість.
Так закладено природою: ніч не існує без дня, зіркибез неба, світ без людини. Олег Рой
У природи багато різних способів переконати людину в його смертності і нікчемність – безперервний рух моря, скажена сила бурі, поштовхи землетрусів, довгі перекати небесної артилерії, але найбільш вражаючим, що вражає до отупіння, є вплив Білого Безмовності. Будь-яке рух зупиняється, небо безхмарне і точно вилито зі свинцю; найменший шепіт здається святотатством, і людина стає боязким і лякається звуку власного голосу. Він – єдиний знак життя серед примарною пустелі цього мертвого світу, і він лякається своєї зухвалості і відчуває себе нещасним черв’яком, нічим більше. Джек Лондон
