Цитати про природу

У чому суть квітки? І чи можна дістатися до неї, обриваючи пелюстки, один за іншим? Володимир Леві

Поза влади людини скласти або нав’язати будь-який закон, який скасовує або намагається створити ілюзію скасування божественного або природного закону. Джон Різ

Бути може, Бог і створив пустелю для того, щоб людина посміхався деревах. Пауло Коельо

Природа є містична субстанція, «пріродіна» – мій неологізм, природа і батьківщина, мати – земля своєму народу. Народ виступає проти «пріродіни» і як син і чоловік. Так само, як у давньогрецькій міфології, ви знаєте, земля Гея народжує собі Урана – неба, якийїй стає і син, і чоловік, чоловік. Народ в кожній країні – і син, і чоловік матері Природи. Георгій Гачев, «Національні образи світу»

Добре підібрана бутоньєрка – єдиний зв’язок між мистецтвом і природою. Оскар Уайльд

Уперта була природа: жила сама і кликала жити. Михайло Осоргин

Природа насміхається над рішеннями, і постанови князів, імператорів і монархів, і на їх вимогу вона не змінила б ні на йоту свої закони. Галілео Галілей

Природа, мабуть, не створювала ще жінки, настільки потворною, щоб вона могла залишитися зовсім байдужою до похвали, віддавати її зовнішності. Філіп Честерфілд

Тяга до сільського життя, прагнення вирватися “на природу” особливо широко поширені в країнах з поганим кліматом. Олдос Хакслі

– Маршалл, а як же турбота про навколишнє середовище? – Я крутив її на пні! Ось і довідка при мені!

Він довго продирався крізь безлисті, покриті інеєм кущі ожини до порослого отверділим від морозца мохом крутим схилом. Коли він був маленьким, вони іноді приходили сюди з мамою. Мама діставала з сітки книгу, він клав голову їй на коліна, закривав очі і уявляв собі історії і місця, про які вона йому читала. Януш Леон Вишневський

Якщо ми хочемо досягти якогось згоди з Природою, то нам в більшості випадків доведеться приймати її умови.

Поети, не виходячи з дому, знають про красу природи.

Людина як індивідуум, поставлений віч-на-віч з природою, нікчемний. Людина ж як рід могутній, і одна тільки незмінність законів природи може бути межею для його самозаконности розвитку. Для нього, як для істоти розумної, як володіє свідомістю законів природи, у всесвіті немає нічого неподчінімого, немає нічого надприродного, такого, чого б не полягало в його природі і з неї не розвивалося: він сам для себе і мікрокосм і макрокосм. Михайло Петрашевський