Цитати про зуби

Війна – спосіб розв’язування зубами політичного вузла, який не піддається мови. Амброуз Бірс

У мене не зуби, а голлівудське кіно – тридцять три нещастя.

Якщо хочете дати в зуби якомусь маститому авторитету – бийте двома ногами. Кейт Річардс

Стоїш тут, либішься, зуби сушиш.

КВН

Людина за своєю природою, це тварина, яке навчилося чистити зуби, довго хворіти, але так і не навчилося ділити очевидне.

Щастя як шоколад. Треба їсти його разом, а то і шоколаду перехочется, і зуби стануть того кольору, коли посміхнешся тільки мамі і зубного лікаря.

Любов – це боротьба. І головна небезпека – бажання віддати себе цілком. Хто зробить це першим – той програв. Потрібно стиснути зуби і бути жорстоким – тоді переможеш.

Батьки – це кістки, на яких їхні діти точать зуби.

Тримати язика за зубами – найкраща риса мудрої людини.

Немає поганих зубів – є погані зубні лікарі.

Якщо ж ти не спромігся Зло випередити, якщо Зло встигло образити тебе, то відплати йому. Напади, найкраще коли воно вже забуло, коли відчуває себе в безпеці. Відплати йому подвійно. Втричі. Око за око? Ні! Обидва ока за око! Зуб за зуб? О ні! Всі зуби за зуб! Відплати Злу! Анджей Сапковський “Вежа Ластівки”

Свобода, – це такий п’янкий, солодкий на смак продукт, від якого так розв’язується мову, що і зубам буває тісно.

Цукор поганий. Цукор псує зуби. Цукор робить тебе нервовим. Гітлер їв цукор. М \ ф “Дарина”

Найважчий криза – це криза раннього віку. Це тоді, коли у людини ріжуться зуби.

Кантор боявся так, як і личить відважному воїну: весь його вигляд висловлював готовність померти на місці, стуливши зуби на горлі противника.

Якщо мені відрубають обидві руки, я буду все одно писати музику, тримаючи перо в зубах. Дмитро Шостакович

Любов не в тому, що до тебе лізуть на балкон з трояндою в зубах … Любов – це коли по твоїй душевної території не ходять ногами.

Чи не точи зуб на сусіда, карієс неминучий.

Поки юнацькі мрії про ідеальну сім’ю покаліченими личинками уползают з душі, я йду по вулицях міста і вдивляюся в вітрини, бачачи в них те, до чого так прагнув колись. Ось же вона, ця ідеальна сім’я. Шкіриться вибіленими до дзеркальності зубами, розтікається товстим шаром щастя по мокрих від дощу рекламним стендів, підморгує красивими обличчями випадковим перехожим. А у мене зуби жовті, на верхньому карієс розрісся до розмірів відходжу ями і пахне точно так же, особа набрякле, сіре, грубе, здоров’я кульгає на обидві ноги і спотикається на життєвих поворотах. І знову проскакує шалена думка: ось вони, продавці щастя людського, торговці моїми нездійсненими мріями. Аль Квотіон “Слово, якого немає”