Надія Пилипенко
Ми враскорячку стояти не вміємо, ми твердо стоїмо на ногах і завжди дивимося в майбутнє.
Всевишній розкриває майбутнє дуже рідко. І коли Він так чинить, то тільки з однієї причини: визначене має бути змінено.
Не можна з’єднати точки своєї долі, якщо дивишся вперед; з’єднати їх можна тільки ретроспективно. Так що треба вірити, що ці точки як-небудь, та з’єднаються в майбутньому. Треба будь-що-то вірити – в свій кураж, призначення, карму, в що завгодно. Цей принцип ніколи мене не підводив і змінив все моє життя.
Одностайності в питанні про те, яким чином має бути створено майбутнє Німеччини, не було ні між урядами, ні між партіями.
Народ, який забув своє минуле, втратив своє майбутнє.
Ми не можемо сказати: “Що було, те загуло», не відмовившись від майбутнього.
Є два методи пророцтв. Ми можемо шукати в минулому якийсь період, чиї умови нагадують умови наших днів настільки, наскільки можливо … Другий метод в тому, щоб простежити хід подій в безпосередньому минулому і спробувати продовжити його в найближче майбутнє. Перший – метод історика, другий – метод вченого.
Щастя майбутнього людини тільки в знанні.
