Надія Пилипенко
Черево – це ланцюг на руки і кайдани на ноги. Раб черева рідко шанує Бога.
В природі протилежні причини часто виробляють однакові дії: кінь одно падає на ноги від застою і від зайвої їзди.
Я, звичайно, зневажаю вітчизну мою з голови до ніг – але мені прикро, якщо іноземець розділяє зі мною це почуття.
Якщо простір володіє власним розумом і відає своїм розподілом, то є ймовірність, що хоча б один з тих десяти метрів теж може згадувати про мене з ніжністю. Тим більше тепер, під чужими ногами.
– Фаїна Георгіївна, на що схожа жінка, якщо її поставити догори ногами? – На скарбничку. – А чоловік? – На вішалку.
Моя мати – дуже мудра жінка. Я їй дуже вдячний. Все, що у мене зараз є, – її заслуга. Вона, безумовно, для мене авторитет. Тому я з нею не сперечаюся, скоріше, допомагаю. Взагалі всі діти повинні допомагати батькам, коли встають на ноги. Але зараз багато дітей ростуть егоїстами.
– Дзвінок не працює, як прийдете, стукайте ногами. – Чому ногами? – Але ви ж не з порожніми руками збираєтеся приходити!
Такими хочу я бачити чоловіка і жінку: його – здатним до війни, її – до дітородіння, але щоб обидва вони могли танцювати – не тільки ногами, а й головою.
Хотілося б мені мати її ноги – у неї були чарівні ноги! Шкода – тепер пропадуть. (Обговорюючи щойно померлу подругу-акторку.)
