Цитати з фільму – Москва сльозам не вірить

– Ні, сьогодні не можу, ми сьогодні всією сім’єю на дачу їдемо. – По якій дорозі? – По асфальтованій.

– Куриш? І натщесерце … Я все батькові скажу.

– Адже самотня людина це що? Падає народжуваність, алкоголізм зростає, падає продуктивність праці. В кінцевому рахунку, самотня людина неповноцінно працює. У нього голова забита зовсім іншими проблемами. Ви з цим згодні? – Це спірне питання. – Ну що ж, давайте посперечаємось, будь ласка.

– Якщо ще раз, хто-небудь, коли-небудь, хоч пальцем … – Наша людина.

– А де Тоня? – З ранку поїхала з Миколою на дачу. – Ууу … Ну, все! Засмоктало міщанське болото!

Ти зрозумій головне – ми в Москві живемо! А Москва – це велика лотерея. Тут можна відразу все виграти.

– Категоричний імператив Канта говорить: роби так, щоб …

– Свиридова, заспокой ти мою нервову систему! Ну скажи, коли ти нарешті заплатиш? Ну що мені, на коліна перед тобою ставати? Мені ж відомість здавати!

– Гаразд, будемо шукати.

– Треба було, щоб хто-небудь інший її зустрічав. – Чому? – Через три місяці Антоніні тут народжувати, ще подумають, що у мене гарем.

А що це змінює, якщо як ти кажеш «тебе до мене тягне»? Або тебе тягне тільки до незаміжніх?

– З вас міг би стати хороший керівник!

– А ти думаєш, все повинні бути керівниками?

А заодно запам’ятай, що всі і завжди я буду вирішувати сам. На тій простій підставі, що я – чоловік.

– Чуєш, девченки, може …

– Давай-давай, топай, топай …

Щоб генеральшею стати, треба за лейтенанта заміж виходити.

– А що взагалі в світі робиться? – Стабільності немає. Терористи знову захопили літак.

Полюбити – так королеву, програти – так мільйон!

– До речі, Саша, познайомся. – Так ми знайомі з Родіон Петровичем. – Ні, ти ще раз познайомся. Це твій батько. – Як батько? Він же загинув. – Та ні, як бачиш – живий, здоровий і навіть досить дебелий.

– Вітя, не треба так поспішати. І потім, для риби є спеціальний ніж. – Я забув, який. – Бовдур. Весь ранок тебе вчила. Що подумає про тебе наша гостя?

Мій давній знайомий. Настільки давній, що, зустрівши, не впізнав.

– Як його прізвище? – Не знаю!!! – Добрі справи …