Надія Пилипенко
Ми пустимо пожежі … Ми пустимо легенди … Тут кожна шолудива “купка” стане в нагоді. Я вам в цих же самих купках таких мисливців відшукаю, що про всяк постріл підуть, та ще за честь вдячні залишаться. Ну-с, і почнеться смута! Розгойдування така піде, який ще світ не бачив … Затуманиться Русь, заплаче земля по старим богам. «Біси» Федір Достоєвський
Їй-Богу, товар такий дивний, зовсім небувалий! «Мертві душі» Микола Гоголь
Слава Богу, вранці з’явилася можливість їхати, і я залишив Тамань. Що сталося з бабою і з бідним сліпим – не знаю.
Ви вважаєте, що бога можна добути працею, і саме мужицьким? «Біси» Федір Достоєвський
Я вам саме говорила недавно, що нас всіх вчили по катехізису: «Якщо будеш шанувати свого батька і своїх батьків, то будеш довголітнім і тобі дано буде багатство». Це в десяти заповідях. Якщо Бог знайшов необхідним за любов пропонувати нагороду, стало бути, ваш Бог є аморальним. «Біси» Федір Достоєвський
Що таке ця ваша розруха? Стара з костуром? Відьма, яка вибила усі шибки, загасила всі лампи? Так її зовсім і не існує. Що ви маєте на увазі під цим словом? … Це ось що: якщо я, замість того, щоб оперувати щовечора, почну у себе в квартирі співати хором, у мене настане розруха. Якщо я, входячи до вбиральні, почну, вибачте на слові, мочитися повз унітаз і те ж саме будуть робити Зіна і Дарина Петрівна, у вбиральні почнеться розруха. Отже, розруха не в клозетах, а в головах. Значить, коли ці баритони кричать “бий розруху!» – я сміюся … Клянусь вам, мені смішно! Це означає, що кожен з них повинен лупити себе по потилиці! І ось, коли він вилупиться з себе всякі галюцинації і займеться чищенням сараїв – прямою своєю справою, – розруха зникне сама собою. Двом богам служити не можна! Неможливо в один і той же час підмітати трамвайні колії і влаштовувати долі якихось іспанських голодранців! Це нікому не вдається, доктор, і тим більше – людям, які, взагалі відставши в розвитку від європейців років на 200, до цих пір ще не зовсім впевнено застібають свої власні штани! «Собаче серце» Михайло Булгаков
Нещодавно я дізнався, що Печорін, повертаючись з Персії, помер. Ця звістка мене дуже порадувало: воно давало мені право друкувати ці записки, і я скористався нагодою поставити ім’я над чужим твором. Дай Бог, щоб читачі мене не покарали за такий безневинний підроблення!
«Так ось що значив мій сон. Пашенько саме те, що я повинен був бути і чим я не був. Я жив для людей під приводом Бога, вона живе для Бога, уявляючи, що вона живе для людей. Так, одну добру справу, чашка води, подана без думки про нагороду, дорожче облагодіяних мною для людей. Але ж була частка щирого бажання служити Богу? » – питав він себе, і відповідь була: «Так, але все це було загиджено, заросло славою людський. Так, немає Бога для того, хтожив, як я, для слави людської. Буду шукати його. » Л.Н. Толстой. “Отець Сергій”.
