Надія Пилипенко
Цей ідеаліст прагне до грошей. Гроші – це свобода. А свобода – життя. Не можна говорити про гроші з презирством. Багато жінок навіть закохуються через гроші. А любов робить багатьох чоловіків корисливими. Таким чином, гроші стимулюють ідеали, – любов же, навпаки, матеріалізм. Чоловік, стає корисливим тільки через примхи жінок. Якби не було жінок, не було б і грошей, і чоловіки були б плем’ям героїв. В окопах ми жили без жінок, і не було так уже й важливо, у кого і в яких містилася якась власність. Важливо було одне: який ти солдатів. Я не виступаю за принади окопної життя, – просто хочу висвітлити проблему любові з правильних позицій. Вона пробуджує в чоловікові найгірші інстинкти – пристрасть до володіння, до громадському статусу, до заробітків, до спокою. Недарма диктатори люблять, щоб їх соратники були одружені, – так вони менш небезпечні. Не даремно ж католицькі священики не мають дружин, – інакше вони не були б такими відважними місіонерами.
Тут, в світі людей, можна віддати час, гроші, молитву – і нічого не отримати натомість.
– Коли мені було десять, у мене були гланди, – повідав Оулсвіе – Хочете ефе одні? – поцікавився Ігор Террі Пратчетт “Роби Гроші”
О, місто Ершалаим! Чого тільки не почуєш у ньому. Збирач податків, ви чуєте, кинув гроші на дорогу!
Народ пиячить, молодь утворена від бездіяльності перегорає в нездійсненних снах і мареннях, спотворюється в теоріях; звідкись жиди наїхали, ховають гроші, а все інше розпусничає. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Невжеви вважаєте, що я стану брати гроші за душі, які в деякому роді закінчили своє існування? «Мертві душі» Микола Гоголь
– Де ж ви після цього будете жити? – запитав Платонов Хлобуева. – Є у вас інша село? – Так в місто потрібно переїжджати: там є у мене будиночок. Це потрібно зробити для дітей: їм потрібні будуть вчителі. Будь ласка, тут ще можна дістати вчителя Закону Божого; музиці, танцювання – ні за які гроші в селі не можна дістати. – «Шматка хліба немає, а дітей вчить танцювання», – подумав Чичиков. – «Дивно!» – подумав Платонов. – Але ж потрібно нам чимось спорскати угоду, – сказав Хлобуев. – Гей, Кирилко! принеси, брат, пляшку шампанського. – «Шматка хліба немає, а шампанське є», – подумав Чичиков. – Платонов не знав, що й думати. «Мертві душі» Микола Гоголь
