Надія Пилипенко
Осел: І який дурень оселився тут? Шрек: Я. Це мій будинок. Осел: О! Просто диво! У тебе тонкий смак! Це не безлика масова забудова. М \ ф “Шрек”
Не будьте як вдома, вам тут офіційно не раді. Це факт. М \ ф “Шрек”
Ворона: [подзьобане хліба з відворотного зіллям] А … А ти хто такий? Ні, ти хто такий ?! Кузя: Чи не дізнаєшся? .. Ворона: У перший раз бачу! Кузя: Ой, у тебе не всі вдома … Ворона: У мене немає вдома! Я птах вільний! Куди хочу – туди лечу! Куди хочу – туди лечу! Кузя: Стій, тетёха-а! М \ ф “Домовичок Кузя”
– Треба, щоб в будинку і собаки були, і кішки, і приятелів цілий мішок. І всякі там піжмурки-пряталки. Ось тоді діти і не стануть пропадати. – Тоді батьки пропадати почнуть. М \ ф “Троє з Простоквашино”
– Здравствуйте! Візьміть мене до себе жити. Я вам буду все охороняти … – Ще чого! Ми і самі ніде не живемо. Ти до нас через рік прибігай, коли ми господарством обзаведёмся. – Ти, Матроскін, помовч. Хороша собака ще нікому не заважала. Давай краще дізнаємося, чи немає в селі вільного будиночка! .. – Та є, є! Я вам один будинок покажу, там НІХТО не живе! Господарі за річку переїхали. – А грубка там є? – У-у! .. О пів на кухні! Ну що? Візьмете мене до себе жити? Або мені … потім вдаватися? Через рік? – Візьмемо, втрьох веселіше. Тебе як звуть? – Шарик. Я з простих собак, не з породистих. – А мене Дядя Федір звуть. А кота – Матроскін. – Це прізвище таке. – Дуже приємно! М \ ф “Троє з Простоквашино”
У вас все дома? А? Ну і добре!
М \ ф “Падав торішній сніг”
Ідіть в жопу, а я додому. Ви – в жопу, я – додому! М \ с “Південний парк”
