Надія Пилипенко
Іноді я йду гуляти на заході, крізь ліс до сутінковим горах. Я дивлюся, як світ накриває тьма, і все заповнює білий світ вічності …
Спочатку нехай розберуться, чим годують, а вже потім нарікають, що я все в ліс дивлюся.
Травневийліс – особливий світ, цей місяць не сплутаєш ні з яким іншим. Ліс в цей час ніби живе своїм життям, і йому ніякого діла немає до візитерів. Олег Рой
Природа діятиме на нас з усією своєю силою тільки тоді, коли ми внесемо в відчуття її своє людське начало, коли наш душевний стан, наша любов, наша радість або смуток прийдуть в повну відповідність з природою і не можна вже буде відокремити свіжість ранку від світла улюблених очей і мірний шум лісу від роздумів про прожите життя. Костянтин Паустовський
Це задоволення в лісі без стежок; Це захоплення самотнього берега; Це суспільство, де немає докорів, У глибокого синього берега, музикою чую його я рев: Я люблю людини не менше, але природа найдорожче. Джордж Гордон Байрон
Я адже, друзі мої, пишу про природу, сам же думаю тільки про людей. Ми – господарі природи, а вона для нас комора сонця з великими скарбами життя. Рибі – вода, птахові – повітря, звірові – ліс, степ, гори. А людині потрібна Батьківщина, і охороняти природу – значить охороняти Батьківщину. Михайло Пришвін
Постійно, день за днем, я знову і знову поверталася до лісу. Літні дні пролітали за іграми в горах. І навіть прості дрібниці приносили силу-силенну радості.
Коли вийдеш в поле і вітер куйовдить колосся пшениці, здається, світ занурився в тишу, все інші звуки пропали, а ця пісня вітру спеціально пестить вухо, щоб ти озирнувся і зрозумів, яка кругом тиша. Або в лісі перелетить пташка з дерева на дерево, хрусне лист під ногою, і ти чуєш, як тихо, як урочисто спокійний ліс. І морська хвиля б’ється розмірено так, з музичним рахунком, про берег, щоб чув людина тишу … Багато дивного придумала природа, щоб допомогти нам почути і полюбити тишу. А коли самотній лижник перетинає сніжне поле, яка кругом панує тиша. Одягнена снігом земля наша така красива, тільки руками розведеш … Євген Леонов
Успіння лісу повідає той, хто слово, як перли, з дна дістає. Микола Клюєв
Є люди, які люблять ліс і знаходять спокій і умиротворення серед зелені вікових дерев. Є люди, закохані в море, готові годинами споглядати оманливе-мінливу бірюзову нескінченність. Є такі, хто із захопленням приймає безкраї простори степів. Кантор був міським дитиною, і краса цих вуличок, безладно струмуючих серед різноманітних будівель, була йому ближче, ніж усілякі краси природи. Він із задоволенням розглядав будинки, серед яких неможливо було знайти два однакових, крокуючи по нерівній бруківці назустріч невідомості, і йому здавалося, що вмирати не страшно. Оксана Панкеєва
