Надія Пилипенко
А мені все одно, Що не мій ти – чоловік! Тебе полюбила, Тобі належу! Тобою хочу насолоджуватися, Як життям … До тебе на край світу Одна прилечу … Я переживу самотні ночі. Я виду тобі не подам, Що потрібен мені ти дуже-предуже … Що все за тебе я віддам! Софія добролюбовскому
Я не любові твоєї прошу. Вона тепер в надійному місці. Повір, що я твоєї нареченій Ревнивий листів не пишу. Але мудрі прийми поради: Дай їй читати мої вірші, Дай їй зберігати мої портрети, – Адже такі люб’язні женихи! А цим дурочку потрібніший Свідомість повне перемоги, Чим дружби світлі бесіди І пам’ять перших ніжних днів … Коли ж щастя гроші Ти проживеш з подругою милою І для пересиченої душі Все стане відразу так осоружно – У мою урочисту ніч Чи не приходь. Тебе не знаю. І чим могла б тобі допомогти? Від щастя я не исцеляю. Анна Ахматова
Дозволь мені як одного – не ворогу руками біду розвести. Дозволь мені з чотири короба сьогодні тобі наплести. Ти повинен повірити наклепу на горі, на світ, на себе, потім що я молодість святкую, потім що люблю тебе. Ольга Берггольц
Стисла руки під темною вуаллю … «Чому ти сьогодні бліда?» – Тому, що я терпкою сумом Напоїла його допьяна. Як забуду? Він вийшов, хитаючись, викривити болісно рот … Я втекла, поручнів не торкаючись, Я бігла за ним до воріт. Задихаючись, я крикнула: «Жарт Все, що було. Підеш, я помру. » Усміхнувся спокійно і моторошно І сказав мені: «Не стій на вітрі». Ахматова Анна
Любити тебе, як ніби в ополонкуПірнути – і весело, і страшно. Любити тебе – не більш пуття, Чим день сьогодні чекати вчорашній. Любити тебе, як вітер в полі Ловити – ось так само марно. Любити тебе – залізній волі Себе вручити, скелі стрімкій. Тебе любити – інших забути. Що в житті краще цієї частки! І від тебе тайком від болю, Від вічної болю вовком вити. Тебе любити – в пустелі воду Ковтати, що не тамуючи спрагу, І примхи твоєї на догоду відкинутими стати одного разу. Тебе любити – як в морі плисти, Де б’є хвилями з розмаху. Воістину, тебе любити – Недозволена розкіш. Тебе любити – так шлях небезпечний, Як по горах повзти, ковзаючи. Але, Боже мій, ти такий прекрасний, Що не любити тебе не можна. Катерина Ярова
Нічого на світі немає глибше любові. Тільки в казках принцеса цілує жабу, і та перетворюється на прекрасного принца. У житті все навпаки: принцеса цілує принца, і він стає огидною жабою Пауло Коельо
