Якщо Бог є, то приводів для смутку у Нього предостатньо. А якщо Його немає, то ось йому і привід посумувати.
Навіть найсумніші речі перестають бути найсумнішими, якщо ставитися до них правильно.
Туве Янссон
Невже все так швидко закінчується? – подумав Ослик. – Невже скінчиться літо, помре Ведмедик і настане зима? Чому це не може бути вічно: я, літо і Ведмедик? Літо помре раніше за всіх, літо вже вмирає. Літо у щось вірить. тому вмирає так сміливо. Лету анітрохи себе не шкода – воно щось знає. Воно знає що воно буде знову! Воно помре зовсім ненадовго, а потім знову народиться. І знову помре … Воно звикло. Добре, якби я звик вмирати і народжуватися. Як це сумно і як весело! .. Сергій Козлов.