Надія Пилипенко
– Солдатики, дорогі мої, ви служите, і знайте, що вас чекають. Матері чекають своїх синів, сестри чекають братів, тітки – цих … дядьком, а я чекаю Володьку … Адже він повернеться, правда? – А служить де? – Де, де … У Караганді! – Казахстан … Там поки спокійно, товариші. Повернеться!
– А по-моєму, він просто козел! – Він брат мій!
– А мені тут подобається. В Америці вся сила світу! – А в чому сила, брат? – А ось в чому! У грошах вся сила, брат. Гроші правлять світом, і той сильніше, у кого їх більше.
Так, братик, ти реальний маніяк!
Вона, брат, така!
– Яка?
– Підростеш – дізнаєшся!
Поки я його за ліву туфлю тягнув, то чомусь уявляв, що в цей момент на іншому кінці міста в моїй знімній квартирі дико тужать на мене брати Улугбек і Максуд.
Попався, брат! Від міліції не втечеш!
– Брати і сестри! Благословен буде ваш населений пункт з усіма навколишніми селами і дачними ділянками.
– Свій своєму мимоволі брат. Народна фашистська приказка. (Простягаючи руку) Фашист. – Данила … Німець? – Русский … – Взагалі-то у мене це, дід на війні загинув … – Буває …
Свого? “Свій своєму мимоволі брат” – народна фашистська приказка.
– Ну, як влаштувалися на новому місці? – О … Це, брат, сон. Ходжу і мружиться. Такий, розумієш, це простір. Така воля. Гуляй – не хочу. Ну, є, звичайно, що підробити.Там підлоги, інше … Я, як вранці встав, відразу за дрЕль!
