Надія Пилипенко
– Наяда моя. Про що Ви з нею говорили? – Ну треба ж було чимось зайняти дівчину, поки Ви натягували штани.
В кінці кінців, погляньте на ближнього! На ваших очах я зустрів і втратив дівчину, яка снилася мені все життя, і що ж? Я навіть здав вчора кандидатський мінімум.
– Уявіть, Одеса, нічний клуб, БІ-2 на сцені, нам через весь танцпол несуть шампанське в відрі з льодом, а в шийку вставлена ця фігня з феєрверком, ну, красиво. Вже стемніло, і все бачать, що ми сидимо в центральній ложі, тобто, ми найкрутіші, і дівчата все бачать, і …
– Дівчина, скажіть, а Вам яке ім’я більше подобається: Лера або Соня? – Мені? – Ага. – Максим.
– Ну, там такі дівчата! Ну? Платтячка короткі. Ноги засмаглі. Ну пішли. – Слав, а ти і в сімдесят років будеш до дівчат приставати? Так? – Обов’язково. – Жах! – О! Я пропоную тобі … напиши собі сімдесятирічного лист: «Старий дурень … не приставай до молоденьких дівчаток – це смішно і огидно. І якщо ти думаєш, що це не так, знай – це так. » -І навіщо я це буду писати? – Тому що ти будеш викладати, приставати до студенткам … – Обов’язково, буду! А навіщо йти викладати тоді?
Ну навіщо так ревнувати? Такий джигіт таку красиву дівчину у нас відвіз.
