Надія Пилипенко
– Молодець ти, Катя! Ми своїм хлопцям тебе завжди в приклад ставимо. Всього, чого хотіла в житті, домоглася. – Це вірно. Тільки ти поки хлопцям не розповідай, що якраз тоді, коли все доб’єшся в житті, найбільше вовком завити хочеться …
Тільки знайте, люб’язна Катерина Матвевна, що класові битви на сьогоднішній день в загальному і цілому завершені, і час всесвітнього звільнення настає. І прийшов мені черга додому повернутися, щоб з вами разом будувати нове життя в милої серцю рідній стороні.
Бажаю вам успіхів у праці та великого щастя в особистому житті.
– Все життя про таку сусідці мріяла.
– Не розумію, як ви можете читати в таку хвилину? – Так-так, невже вам не страшно? – Коли у людини є мета в житті, смерть йому не страшна.
– Ніколи не робіть більше цього, Сергій. – Чому? – Ви знаменитість, ви звикли, що вам дівчата самі на шию вішаються. А я не така! – Ну при чому тут знаменитість! Тренер мені теж весь час знаменитість, знаменитість … А я, якщо хочеш знати, за все життя тільки з однією дівчиною і дружив! – А … Ось бачиш … – Люсь, це ще в школі було. Люсь … Люсь … – Не треба, Сергію … Ну вам же все одно, кого обіймати! Для мене ж це дуже серйозно! – Для мене теж.
– Так сильно якийсь ідеальний вийшов.
– Нічого, життя це поправить.
– Сань, може ми теж підемо з тобою – состругать собі Снігуроньку, у життя-то …
Детектив без гонитви – це як життя без любові.
Ні від кого мені ні допомоги, ні підтримки, а тільки ви намагаєтеся якомога болючіше мене образити, ще жахливіший зробити життя мою ібез того задрипаний.
– Ну-с … будемо сповідатися.
– Я робив це все життя.
– Хоботов, це занепадництво!
– Це життя! …
Життя, панове, безцінний подарунок. А наше життя, по правді сказати, висить на волосині.
А я хоч раз в житті кому-небудь давав прочухана, а? Я старий, добрий чоловік, про якого розпускають чутки.
– А в Сочі ви не відпочивали? – Ну, в Сочі, я думаю, хоч раз в житті відпочиває кожна людина.
Остап грав в шахи другий раз в житті.
Якщо жінка подобається чоловікові, хіба важливі її професія, національність, партійність? Це ж все для анкет, а не для життя.
Не стало майбутнього. Раніше, в дитинстві, попереду було щось яскраве, невідоме. Життя … А тепер я точно знаю, що буде потім. Те ж саме, що і сьогодні. Займатися я буду тим же, в ресторани ходити ті ж, ну або в інші такі ж. На машині їздити приблизно такий же. Замість майбутнього стало сьогодення. Просто є справжнє, яке зараз, і сьогодення, яке буде потім. І головне, що мені моє справжнє це подобається. Машини хороші, ресторани смачні – тільки майбутнього шкода …
