Надія Пилипенко
– Ви стверджуєте, що людина може підняти себе за волосся? – Обов’язково! Мисляча людина просто зобов’язаний час від часу це робити.
– А може бути, пха? Є ж таке грузинське дерево “пха”? Або японське? – А точно Пушкін? – Тут автори кросворду цитують вірш про няню, так що …
Я змерз!
– Чи зіграють всі: демонстрації, голодовки. Не хвилюйся. – Це ж напевно дуже дорого. – Я тебе благаю, вони в театрі взагалі нічого не отримують. Голодувати будуть за їжу!
На дні озера Тітікака виявлений досить древнє місто. ВиЧЧЧерківаю!
Що ви мене поливаєте? !! Я ж не клумба!
– Ще трохи, і я зійду з розуму! – Я вже зійшов, у мене очей смикається! – А я собі палець пришив!
Ви нам жовті штани, а ми вам ку скільки хош!
– А чому не йде ефір ??? – Ефір вже був … – Так? і що сказали? – Що керівник проекту проспав ефір …
– Будеш ти, Федю, Бомбою … – Чому Бомбою? – Тому що запальний … Ти, Владик, будеш Штик – тому що стрункий … А я буду Куля – тому що в ціль!
Запам’ятайте цю людину. Тепер ви будете водити його всюди. Бажано навіть з сортиру в умивальні.
Ой, справа була, Козак, на тій на Волзі на річки … Всією Явропи на увазі, в дев’яностому тому році … По річці, по Волужке, приплив до нас так посланець гонець. Весь навиліт Ранет, союзноїнам брігадушкі боєць. Ой, голова пов’язана, кровищей перемазаний. Він коньяк замовляв, чорнуху нам розповідав … «Ой, та годі вам, козаченьки, сидіти по барах, та горілку жерти! З поблядушек місцевих та оброк-податок мізерний збирати! У сусідньому місті ти, чуєш-ка, та твориться беззаконня! Бусурман-паша так там центральним, чуєш-ка, ринком заволодів! » Ой мовив – так розслабився, та зараз же преставився … Полетів до Боженьки, що не винюхав доріженьки. Ой, та піднімався на ноги, тут сам так Парамонов-отаман! З погрябов жалезних, хой, та бомби-пулямети виймав! Споряджав на справу два десятка, та двянадцать козачків, Самих яму відданих, так ой, да відморожених качків. Отаман з урядником на джипі з кенгурятником … А все його хлопці на новеньких девятушках … обосрал сам паша вирішувати так за поняттями питання! Обернувся полозом, змією та під прилавками поповз. Впав навзнак з усієї дурі Парамонов-отаман! Полятел він соколом, так побіг він соболем, так ой змію-гадюку зловив! Козаки про ту пору мочили крейді Шушарах … А Парамонов з тим пашею зійшлися в битві на великий! Билися вони так на заводі серед Мартиновський пячей, Конча кулі в пулямете, битва стала гарячою! Ой як Тярмянатор отаман залізний лом в нього мятал! Оступився Бусурман-паша, впав в розплавлений мяталл. Любо! Козачки до часу все отримали премії. А за розбирання праву – Парамонов-отаман та військо його! – покриті вічною славою!
