Цитати з казок про чоботи

Можна лежати на мосту і дивитися, як тече вода. Або бігати, або бродити по болоту в червоних чобітках, або ж згорнутися клубочком і слухати, як дощ стукає по даху. Бути щасливою дуже легко. Туве Янссон “В кінці листопада”

– Скажи, чи немає у тебе заповітного бажання? – У мене? О, у мене ціла купа бажань! – І опудало скоромовкою почало перераховувати: – По-перше, мені потрібні срібні дзвіночки на капелюх, по-друге, мені потрібні нові чоботи, по-третє … – О, вистачить, вистачить, – перебила Еллі. – Яке з них най-най заповітне? – Саме-саме? – Опудало задумалося. – Щоб мене посадили на палю! – Та ти й так сидиш на колу, – розсміялася Еллі. – Але ж і справді, – погодився опудало. Олександр Волков “Чарівник Смарагдового міста”

Жив він тепер дуже весело: ходив у театри, виїжджав на прогулянки в королівський сад і багато грошей роздавав біднякам, і добре робив! Адже він по собі знав, як сидіти без гроша в кишені. Ну, а тепер він був багатий, виряджені в пух і прах, і стільки друзів у нього з’явилося, і всі називали його славним малим, кавалером що треба, і це йому дуже подобалося. Але так як гроші-то солдат що ні день тільки витрачав, а натомість нічого не отримував, то і залишилося у нього під кінець всього-на-всього два гроша, і довелося йому перебратися з відмінних кімнат в крихітну комірчину під самим дахом, самому чистити собі чоботи да подлативать, а з колишніх дружків ніхто більше до нього не навідувався – аж надто багато сходинок треба було перерахувати, щоб до нього дістатися. Ханс Крістіан Андерсен “Кресало”