Цитати з казок про голову

Як бачите, він спускається по сходах слідом за своїм другом Крістофером Робіном, головою вниз, і перелічує східці власною потилицею: бум-бум-бум. Іншого способу долати східці він поки не знає. Іноді йому, правда, здається, що можна б знайти якийсь інший спосіб, якби він тільки на хвильку перестати бумкает і як слід зосередитися. Але на жаль – саме подумати йому і колись. Алан Мілн “Вінні-пух і всі-всі-всі”

Всі говорили: – Новий лебідь краще за всіх! Він такий гарний і молодий! І старі лебеді схилили перед ним голову. Ханс Крістіан Андерсен “Гидке каченя”

– Ось дура дівчисько … Знайшлася вихователька, подумаєш … У самій порцеляновий голова, тулуб, ватою набите … Олексій Толстой “Золотий ключик, або Пригоди Буратіно”

Знаєш, втрата голови – це дуже серйозна втрата! Льюїс Керролл “Аліса в Задзеркаллі”

– Це що таке? – Ваша Величносте, вони хотіли … – Ну, все ясно – відрубайте їм голови. Льюїс Керролл «Пригоди Аліси в Країні чудес»

Старий сірий ослик Іа-Іа стояв один одному на зарослому будяками куточку Ліси, широко розставивши передні ноги і звісивши голову набік, і думав про Серйозних Речі. Алан Мілн “Вінні-пух і всі-всі-всі”

Взагалі-то, я дуже хоробрий, тільки сьогодні у мене голова болить. Льюїс Керролл “Аліса в Задзеркаллі”

– Не можна ж відрубати голову, якщо крім голови нічого немає. – Якщо є голова, значить можна рубати! Льюїс Керролл «Пригоди Аліси в Країні чудес»

Якщо ви Ведмідь з тирсою в голові і думаєш про справи, ви іноді з прикрістю виявляєте, що думка, яка здавалася вам дуже слушною, поки вона була у вас в голові, виявляється зовсім не такою, коли вона виходить назовні і на неї дивляться інші. Алан Мілн “Вінні-пух і всі-всі-всі”

У одних в голові щось є, у інших – ні, і тут уже нічого не вдієш.

Алан Мілн “Вінні-пух і всі-всі-всі”

Ти не забувай, що у мене в голові тирса. Довгі слова мене тільки засмучують. Алан Мілн “Вінні-пух і всі-всі-всі”

Якщо б ваші голови, як моя, були набиті соломою, ви б все вирушили жити в прекрасні країни, а ваш Канзас зовсім спорожнів б. Канзасу сильно пощастило, що в ньому живуть люди зі справжніми мізками! Лаймен Френк Баум “Чарівна країна Оз”

– По-моєму, ви погана людина, – сказала Еллі. – О ні, дитино! Я не погана людина, але дуже поганий чарівник! – Значить, я не отримаю від вас мізків? – зі стогоном запитав Опудало. – Навіщо вам мізки? Судячи з усього, що я знаю про вас, у вас міркування не гірше, ніж у будь-якої людини з мізками, – підлестив Гудвін Опудала. – Може бути, і так, – заперечив Опудало, – а все-таки без мізків я буду нещасний. Гудвін уважно подивився на нього. – А ви знаєте, що таке мізки? – запитав він. – Ні! – зізнався Опудало. – Поняття не маю, як вони виглядають! – Добре! Приходьте до мене завтра, і я заповню вашу голову першосортними мізками. Але ви самі повинні навчитися вживати їх. Олександр Волков “Чарівник Смарагдового міста”

Коли сокиру відрубав мені голову, я подумав, що мені прийшов кінець. Олександр Волков “Чарівник Смарагдового міста”

– Все в п-порядку, – сказав він тремтячим голосом. – Вона завжди робить те, що говорить. – він відвернувся. – Майкл, ти плачеш? – запитала Джейн. Майкл смикнув головою і спробував посміхнутися. – Ні, – сказав він. – Очі плачуть, а я ні. Памела Треверс “Мері Поппінс”

Знаю, знаю. Життя страшно ускладнюється, коли хочеш мати речі, носити, тримати їх при собі. Ось чому я тільки дивлюся на речі, а коли знімаюся з місця, несу їх в своїй голові. По – моєму, це куди приємніше, ніж тягати за собою валізи. Туве Янссон “Мумі-троль і Комета”

Це ж звичайна справа, що складна проблема дозволяєтьсяуві сні. Голова працює краще, якщо її залишити в спокої. Туве Янссон “Мумі-тато і море”

– Ах, плавати так приємно! – сказав каченя. – Таке задоволення пірнати вниз головою в саму глиб! – Ось так задоволення! – сказала курка. – Ти зовсім з глузду з’їхав! Запитай у кота – він розумніший за всіх, кого я знаю, – чи подобається йому плавати і пірнати. Про себе самої я вже й не кажу! Запитай, нарешті, у нашій бабусі пані, розумніші її нікого немає на світі! По-твоєму, і їй хочеться плавати або пірнати? – Ви мене не розумієте, – сказав каченя. – Якщо вже ми не розуміємо, так хто тебе і зрозуміє? Ти, що ж, хочеш бути розумнішим кота і господині, не кажучи вже про мене? Ханс Крістіан Андерсен “Гидке каченя”