Надія Пилипенко
Я його зрозумів, і він за це мене не любить, хоча ми зовнішньо в самих дружніх відносинах.
Я люблю знати все про своїх нових знайомих і нічого – про старих.
Любов вискочила перед нами, як з-під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас відразу обох! Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж!
Про кохання писати вигідно, на неї великий попит. У наш час розбите серце витримує безліч видань.
Ви завжди будете ставитися до мене з любов’ю. У ваших очах я втілення всіх тих гріхів, які у вас не вистачає сміливості зробити.
Для того, щоб ревнувати, потрібно хоча б любити.
Любов приносить тільки біль.
Людина без любові все одно що мрець у відпустці.
Музика після обіду присипляє, а спати після обіду здорово: отже, я люблю музику в медичному відношенні.
Любов – це тримати обіцянку незважаючи ні на що.
– Жінки ставляться до нас, чоловікам, так само, як людство – до своїх богів: вони нам поклоняються – і набридають, постійно вимагаючи чогось. – По-моєму, вони вимагають лише те, що перші дарують нам, – сказав Доріан тихо і серйозно. – Вони пробуджують в нас любов і вправі розраховувати її від нас.
Тим, хто вірний в любові, доступна лише її банальна сутність. Трагедію ж любові пізнають лише ті, хто змінює.
Але я вірю в справжню любов, розумієш? Я не вірю в те, що всім дано бути зрячими або здоровими і все таке, але все зобов’язані зустріти справжню любов, і тривати вона повинна, принаймні, поки триває твоє життя.
Вчора я зрозуміла, що ти стала зовсім дорослою, раз можеш закрити мені рот. Тепер поради тобі можуть давати подруги, любов-хлопці, гарне настроеніе- алкоголь, я тобі більше не потрібна.
Ех, російський народ! Не любить помирати своєю смертю! «Мертві душі» Микола Гоголь
– Ах, малюк, маля, як я люблю, коли ти смієшся!
Він хоч і поводиться як придурок, але він вміє любити.
Я не люблю довго пояснювати очевидні речі – це дратує мене і порушує хід думок.
І який же росіянин не любить швидкої їзди? Його чи душі, яка прагне закрутитися, загуляв, сказати іноді: «чорт забирай все!» – його чи душі не любити її? Її чи не любити, коли в ній чується щось захоплено-чудное? Здається, невідома сила підхопила тебе на крило до себе, і сам летиш, і все летить. «Мертві душі» Микола Гоголь
