Надія Пилипенко
Бо любить людина падіння праведного і ганьба його. «Брати Карамазови» Федір Достоєвський
Якщо людина чогось варта, значить, він вже як би пам’ятник самому собі.
До якої міри отупіння сказ може довести людину! Ніколи не робіть нічого в сказі.
Прийти на ці похорони – це означає відпустити людини назавжди.
Інший раз, право, мені здається, що ніби російська людина – якийсь пропаща людина. Немає сили волі, немає відваги на постійність. Хочеш все зробити – і нічого не можеш. Все думаєш – з завтрашнього дні почнеш нове життя, з завтрашнього дні сядеш на дієту – зовсім ні: до вечора того ж дні так об’ешься, що тільки тріпаєш очима і язик не ворушиться; як сова сидиш, дивлячись на всіх, – право і так все. «Мертві душі» Микола Гоголь
Розумієш, малятко, якщо хтось називає тебе словом, яке йому здається лайливим, це зовсім не образа. Це не образливо, а тільки показує, який ця людина жалюгідний. Так що не засмучуйся, коли місіс Дюбоз свариться. У неї досить своїх нещасть.
Напевно, це ж і відчуває людина перед тим, як він помре. Ні страху, ні болю, тільки легкість і передчуття спокою.
Навіть мої домашні тварини не знають своїх імен, що я після цього за людина?
В руці у нього був лист. Він виглядав як людина, в якого тільки що вистрілили, але він ще не вірить цьому і не відчуває болю, він відчував поки тільки поштовх.
Коли ти не отримуєш від людини взаємності, ти поступово відвикаєш від нього. < / p>
Якщо б він тебе дійсно любив, він би нікуди не поїхав. Тому що це нерозумно, їхати чорт знає куди від коханої людини.
А ще я думав про книжки. І вперше зрозумів, що за кожною з них стоїть конкретна людина. Людина думав, виношував у собі думки. Витрачав безодню часу, щоб записати їх на папері. А мені це раніше і в голову не приходило.
Може бути, просто стара намагається запевнити себе, що і у неї було минуле? Зрештою, що минуло, того більше немає і ніколи не буде. Людина живе сьогодні. Може, вона й була колись дівчинкою, але тепер це вже все одно. Дитинство минуло, і його більшене повернути.
Людина, у якого немає ворогів, але їх з успіхом замінюють таємно ненавидять його друзі.
Аттікус прав. Одного разу він сказав – людини по-справжньому дізнаєшся тільки тоді, коли влізеш в його шкуру і походиш в ній. Я тільки постояла під вікном у Редлі, але і це не так уже й мало.
