Надія Пилипенко
Напевно, тільки в розлуці з кимось ми розуміємо наскільки дорогий нам ця людина.
Усамітнитися, сказав він, для людини дуже важливо. Кожному час від часу хочеться побути на самоті. І коли людина знаходить таке місце, ті, хто про це знає, повинні хоча б з простої ввічливості тримати ці відомості при собі.
Людина без любові все одно що мрець у відпустці.
Де ж той, хто б рідною мовою російської душі нашої вмів би нам сказати це всемогутнє слово: ВПЕРЕД! хто, знаючи всі сили і властивості, і всю глибину нашої природи, одним чарівний помахом міг би спрямувати на високу життя російської людини? Якими словами, якою любов’ю заплатив би йому вдячний російська людина. Але століття проходять за століттями; півмільйона сиднів, телепнів і байбаків дрімають непробудно, і рідко народжується на Русі чоловік, що вміє вимовляти його, це всемогутнє слово. «Мертві душі» Микола Гоголь
Громадяни! Що ж це робиться? Ась? Дозвольте вас про це запитати! Бідна людина цілий день лагодить примуса; він зголоднів … а звідки ж йому взяти валюту? Звідки? Ставлю я вам питання! Він виснажений голодом і спрагою. Йому жарко. Ну, взяв на пробу бідолаха мандарин. І вся-то ціна цього мандарину три копійки. І ось вони вже свистять, як солов’ї навесні в лісі, турбують міліцію, відривають її від справи.
Скрізь, де б не було в житті, Господь серед черствих, шорстко-бідних і неохайно-плеснеющіх низинних рядів її або серед одноманітно-хладних і нудно-охайних станів вищих, скрізь хоч раз зустрінеться на шляху людині явище, не схоже на все те, що траплялося йому бачити доти, яке хоч раз збудить в ньому почуття, не схоже на ті, які судилося йому відчувати все життя. «Мертві душі» Микола Гоголь
У наше століття тільки непотрібні речі і необхідні людині.
Ця справа, справа Тома Робінсона, волає до нашої совісті … Якщо я не постараюся допомогти цій людині, Глазастик, я не зможу більше ходити до церкви і молитися.
Шахрай на шахраї сидить і шахраєм поганяє. Один там тільки і є порядна людина: прокурор; та й той, якщо сказати правду, свиня. «Мертві душі» Микола Гоголь
І навіть якщо іншій людині набагато гірше, ніж тобі, це ніяк не змінює того факту, що ти маєш те, що маєш. І хороше, і погане.
Але одне або два покоління розпусти тепер необхідно; розпусти нечуваного, подленького, коли людина звертається в бридку, боязку, жорстоку, себелюбна мразь – ось чого треба! «Біси» Федір Достоєвський
