Надія Пилипенко
Бувають дні, які складаються із самих запахів, немов весь світ можна втягнути носом, як повітря: вдихнути і видихнути, – так пояснював Дугласа та його десятирічного братика Том батько, везучи в машині за місто. А в інші дні, говорив він, можна тільки почути, як гримить і бринить усесвіт. Є такі дні, пробувати на смак, а інші – на дотик. А бувають і такі, коли є всі відразу. Ось, наприклад, сьогодні – пахне так, неначе десь там,за пагорбами звечора не виріс великий сад і все до самого теплими пахощами. У повітрі пахне дощем, але на небі – ні хмаринки. Того й гляди, хтось невідомий зарегочеться в лісі, але там стоїть тиша …
О, місто Ершалаим! Чого тільки не почуєш у ньому. Збирач податків, ви чуєте, кинув гроші на дорогу!
Я їх знаю всіх: це все шахраї, все місто там такий: шахрай на шахраї сидить і шахраєм поганяє. «Мертві душі» Микола Гоголь
Відкривши злегка очі, він побачив себе таким, що сидить на чомусь кам’яному. Навколо нього щось шуміло. Коли він відкрив, як слід, очі, він побачив, що шумить море, і що навіть більше того, – хвиля погойдується у самих його ніг, і що, коротше кажучи, він сидить на самому кінці молу, і що під ним блакитне сяюче море , а ззаду – гарне місто на горах.
ненавидимой їм місто помер, і тільки він один коштує, спалюється стрімкими променями, впершись обличчям в небо.
Духота стояла колишня; але з жадібністю дихнув він цього смердючого, запорошеного, зараженого містом повітря. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
