Цитати з книг про народ

Дорослі і діти – два різні народи, ось чому вони завжди воюють між собою. Дивіться, вони зовсім не такі, як ми. Дивіться, ми зовсім не такі, як вони. Різні народи – «і один одного вони не зрозуміють».

Народ – це тіло Боже. «Біси» Федір Достоєвський

Важкий народ ці жінки! Навіщо, наприклад, мене послали по цій справі? Нехай би їздив Бегемот, він чарівний …

Дивний народ ці дорослі.

Російський народ споконвіку любив розмову з “самим генералом”, власне з одного вже задоволення і навіть чим би цей розмова ні закінчувався. «Біси» Федір Достоєвський

Русь, куди ж несешся ти? Дай відповідь. Не дає відповіді. Дивовижним дзенькотом заливається дзвіночок; гримить і стає вітром розірваний в шматки повітря; летить повз все, що тільки є на землі, і, скоса поглядаючи, постораниваются і дають їй дорогу інші народи і держави.

Так ось ще: я переконаний, що в Петербурзі багато народу, ходячи, говорять самі з собою. Це місто полусумашедшіх.

Жорстоко це – дивитися, як бідолаху того й гляди засудять на смерть. А народ з’їжджається, як на свято.

Ох, що за нестерпний народ ці батьки!

– Ти права, Ліна. Чоловіки такий народ – ніколи нічого не тямлять. Може бути, ми вирвемося з цього зачарованого кола вже зовсім скоро.

Мене мимоволі вразила здатність російської людини застосовуватися до звичаїв тих народів, серед яких йому трапляється жити; не знаю, гідне осуду або похвали ця властивість розуму, тільки воно доводить неймовірну його гнучкість і присутність цього ясного здорового глузду, який прощає зло скрізь, де бачить його необхідність або неможливість його знищення.

Народ пиячить, молодь утворена від бездіяльності перегорає в нездійсненних снах і мареннях, спотворюється в теоріях; звідкись жиди наїхали, ховають гроші, а все інше розпусничає. «Злочин і кара» Федір Достоєвський

Виражається сильно російський народ! «Мертві душі» Микола Гоголь

Історія душі людської, хоча б і найдрібнішої, ледь не цікавіше і корисніше історії цілого народу.

– Чи знаєте ви, – почав він майже грізно, прінагнувшісь вперед на стільці, виблискуючи поглядом і піднявши перст правої руки вгору перед собою (явно не примічаючи цього сам), – чи знаєте ви, хто тепер на всій землі єдиний народ « богоносець », прийдешній оновити і врятувати світ ім’ям нового бога і кому єдиному дано ключі життя і нового слова … чи знаєте ви, хто цей народ і як йому ім’я? – На вашу прийому я обов’язково повинен зробити висновок, і, здається, якомога швидше, що це народ російський … – І ви вже смієтеся, про, плем’я! – рвонувся було Шатов. «Біси» Федір Достоєвський