Надія Пилипенко
Цитати з книг про щасливих. Тут ви знайдете цитати з найпопулярніших зарубіжних і вітчизняних книг. Щодня понад 100 цитат на сайті Citaty.org.ua Кращі цитати з книг.
Ми є тими, ким є, по безлічі причин. І, можливо, ми ніколи не дізнаємося багато з них. Але навіть якщо у нас немає можливості вибирати, звідки починати свій шлях, ми можемо вибрати, де його закінчити. Ми можемо зробити багато. Ми можемо спробувати стати щасливим.
Якщо б можна було піти куди-небудь в цю хвилину і залишитися зовсім одному, хоча б на все життя. То він вважав би себе щасливим. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Маргарита Миколаївна не потребувала грошей. Маргарита Миколаївна могла купити все, що їй сподобається. Серед знайомих її чоловіка траплялися цікаві люди. Маргарита Миколаївна ніколи не торкалася до примусу. Маргарита Миколаївна не знала жахів життя в спільній квартирі. Словом … вона була щаслива? Жодної хвилини!
Ти і без того знаєш надто багато, щоб бути по-справжньому щасливим.
Я не хочу більше ні про що дізнаватися. Тепер я хочу бути тільки щасливою.
Втім, ось вже два роки хочу все замок купити, – додав він недбало. – Щасливі адже люди, яким замикати нічого? «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Запитайте самого себе: чого ми найбільше прагнемо? Бути щасливими, адже так?
Я лише сподіваюся, що не забуду сказати своїм дітям, що вони такі ж щасливі, яким я виглядаю на своїх старих знімках. І сподіваюся, що вони повірять мені.
У нас є все, щоб бути щасливими, але ми нещасні.
Немає нічого гіршого зради рідної людини. З власного досвіду знаю. Ти втрачаєш миттєво віру в усі. В любов, довіра, надію і те, що коли-небудь ти зможеш ще стати щасливим.
Тобі давно пора почати жити одним днем. Яка різниця, що буде завтра або через тиждень? Головне, щоб тобі сьогодні було добре. Життя одне і не можна упускати щасливі моменти, тому що вони більше не повторяться.
В південних морях настає в житті кожного чоловіка такий день, коли він розуміє: пора розпрощатися з усіма друзями і поплисти геть, і він так і робить, і так воно і повинно бути, тому що настав його час. Ось так і сьогодні. Ми з тобою дуже схожі – ти теж іноді засиджувався на суботніх ранках до дев’ятої вечора, поки ми не пошлемо за тобою батька. Але пам’ятай. Том, коли ті ж ковбої починають стріляти в тих же індіанців на тих же гірських вершинах, найкраще – тихенько встати зі стільця і піти прямо до виходу, і не варто озиратися, і ні про що не треба жаліти. Ось я і йду, поки я все ще щаслива і життя мені ще не набридла.
