Надія Пилипенко
Вам, хто теж полюбив маленького принца, як і мені, це зовсім-зовсім не байдуже: весь світ стає для нас іншим від того, що десь в безвісному куточку Всесвіту баранчик, якого ми ніколи не бачили, може бути, з’їв незнайому нам троянду.
Реальність вириває мене зі світу еротичних мрій.
Крізь видимий світові сміх і незримі, невідомі йому сльози. «Мертві душі» Микола Гоголь
– Ну, адже майже всі думають, що вони мають рацію, а ти ні … – Вони мають право так думати, і їхня думка, безумовно, треба поважати, – сказав Аттікус. – Але щоб я міг жити в світі з людьми, я перш за все повинен жити в мирі з самим собою. Є у людини щось таке, що не підкоряється більшості, – це його совість.
Найбільші гріхи світу народжуються в мозку.
Ця любов не така, як в кіно. Я просто дивлюся на неї час від часу і вважаю її найприємнішою і чарівною дівчиною у всьому світі.
Ми тут так веселимося, що зовсім забули і думати про інший світ. А чи не тому ми такі багаті, що весь інший світ бідний і нам це байдуже?
Передбачається, що десь, поза тебе, є «дійсний» світ, де відбуваються «дійсні» події. Але звідки може взятися цей світ? Про речі ми знаємо тільки те, що міститься в нашій свідомості. Все, що відбувається відбувається у свідомості. Те, що відбувається в свідомості у всіх, відбувається в дійсності.
Ввійні взагалі не виграють, Чарлі. Всі тільки й роблять, що програють, і хто програє останнім, просить світу. Я пам’ятаю лише вічні програші, поразки і гіркота, а добре було лише одне – коли все скінчилося. Ось кінець – це, можна сказати, виграш, Чарльз, але тут вже гармати ні при чому. Хоча ви то, звичайно, не про такі перемоги хотіли почути, правда?
… Яка користь людині, що здобуде весь світ, якщо він втрачає власну душу?
– Чи існує минуле конкретно, в просторі? Чи є де-небудь таке місце, такий світ фізичних об’єктів, де минуле все ще відбувається? – Ні. – Тоді де воно існує, якщо воно існує? – У документах. Воно записано. – У документах. І …? – В розумі. У спогадах людини. – В пам’яті. Дуже добре. Ми, партія, контролюємо всі документи і управляємо спогадами. Значить, ми управляємо минулим, вірно?
Сонце не просто зійшло, воно нахлинуло як потік і переповнило весь світ.
Іноді прочитаєш книгу, і вона наповнює тебе майже євангельським запалом, так що ти переймаєшся переконанням – звалився світ ніколи не відновиться, поки все людство її не прочитають.
