Надія Пилипенко
Іноді в житті обираєш ти, а іноді вибирають тебе.
Все в цьому світі змінюється. Друзі йдуть. Життя ні для кого не стоїть на місці.
Тому, що все змінюється. І друзі йдуть. І життя не для кого не зупиняється.
Здорово, що ти вмієш слухати і підставити своє плече, але що, якщо комусь не потрібно плече? Що, якщо комусь потрібна рука або щось на зразок цього? Ти не можеш просто сидіти, поставивши чиєсь життя понад своєї, і думати, що це означає любов. Не можеш. Ти повинен діяти.
Така моя життя. Щоб ти знав, я відчуваю себе одночасно і веселим, і сумним, не розумію, як таке можливо.
Кожна людина повинна жити сам для себе і тільки потім вибирати, чи варто розділяти своє життя з іншими.
Будь-яке порятунок тимчасово. Я купив їм хвилину. Може, ця хвилина купить їм годину, а час купить їм рік. Ніхто не дасть їм вічне життя, але ціною мого життя тепер у них є хвилина, а це вже дещо.
В чорні дні Господь посилає в наше життя кращих людей.
В найтемніші часи Господь приводить в твоє життя кращих людей.
Це хорошажиття, Хейзел Грейс.
Я купив їм хвилину. Може, ця хвилина купить їм годину, а час купить їм рік. Ніхто не дасть їм вічне життя, Хейзел Грейс, але ціною мого життя тепер у них є хвилина, а це вже дещо.
Людська пам’ять схожа на фотоплівку, і ми все життя тільки й робимо, що намагаємося стерти зафіксували на ній.
Може бути, краще не бачити життя таким, яким воно є, закрити на все очі і веселитися.
І тут я згадую про Алекса. Про те, як він навчив мене захоплюватися дрібницями життя. Отримувати задоволення від усього, що мене оточує.
Мені це набридло. Мені все набридло. Це місто, ця осінь, всі ці люди, навіть мій колір волосся, він такий темний, прям як моє життя!
Ти-не кішка. У тебе не буде в запасі ще вісім життів. Тому живи так, щоб після твоєї смерті тебе ще довго згадували.
Я полюблю це життя тільки тоді, коли мене в ній хто-небудь полюбить.
Гедонізм навчить людей в усій повноті переживати кожну мить життя, бо й саме життя – лише минуще мить.
Власна душа і пристрасті друзів – ось що найцікавіше в житті.
Зрозуміло, сімейне життя тільки звичка, погана звичка. Але ж навіть з самими поганими звичками важко буває розлучитися. Мабуть, найважче саме з поганими. Вони – така суттєва частина нашого «я».
