Надія Пилипенко
Торкаючись до його руці, я відчуваю, як по тілу пробігає приємний струм, ніяковію і червонію.
Хоч нас і побили заздалегідь, за сто років до початку, все одно треба воювати і намагатися перемогти.
Чудова річ – мамина сумочка: якщо тобі щось потрібно, ти завжди знайдеш це в ній.
Ти не будеш мене бачити і чути, але ти будеш мене відчувати!
Гнатися за загиблими щастям даремно і безрозсудно.
Нам ось все представляється вічність як ідея, яку зрозуміти не можна, щось величезне, величезне! Так чому ж неодмінно величезна? І раптом, замість всього цього, уявіть собі, буде там одна кімнатка, десь на кшталт сільської лазні, закоптелий, а по всіх кутках павуки, і ось і вся вічність. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Я бачу, як в його очах спалахує здивування.
Пообіцяй мені одну річ, Дуг. Обіцяй, що ти завжди будеш мене пам’ятати, обіцяй, що будеш пам’ятати моє обличчя і взагалі все. Обіцяєш?
Щоб одружитися, прокуратор, потрібні гроші, щоб привести на світ людини, потрібні вони ж, але щоб зарізати людину за допомогою жінки, потрібні дуже великі гроші … Жінки не було в цій справі, прокуратор.
Віддаляючись від умов суспільства і наближаючись до природи, ми мимоволі стаємо дітьми; все придбане відпадає від душі, і вона робиться знову такою, якою була колись, і, вірно, буде коли-небудь знову.
Ця любов не така, як в кіно. Я просто дивлюся на неї час від часу і вважаю її найприємнішою і чарівною дівчиною у всьому світі.
Руки у неї були в вугіллі, і я помітив, що всюди були малюнки, і на кожному – один і той же чоловік. Я запитав, чи її це малюнки. «Так». – “Усе?” – «Так». Я не став питати, ким їй доводиться чоловік на малюнках, мені і без цього вистачало на серце гир. Стільки разів малювати можна тільки того, кого любиш і по кому сумуєш.
Я завжди мала багатою фантазією і брудними думка, тут вже нічого не поробиш.
Він мало не звів мене з розуму, доводячи, що мене немає!
Слава не може дати насолоди тому, хто вкрав її, а не заслужив; вона виробляє постійний трепет тільки в гідному її. «Портрет» Микола Гоголь
Ми тут так веселимося, що зовсім забули і думати про інший світ. А чи не тому ми такі багаті, що весь інший світ бідний і нам це байдуже?
