Надія Пилипенко
– Я не п’ю, я більше не курю і я ніколи не зраджувала чоловікові – тому що у мене його ніколи не було. – Так що ж, значить, у вас зовсім немає ніяких недоліків? – Загалом, немає. Правда, у мене велика жопа і я іноді трошки прибріхую …
У мене таке відчуття, що я гола миюся у ванній і прийшла екскурсія. (Коли безліч людей стовпилися в гримерці вітаючи з нагородженням орденом Леніна)
Коли Фаїну Георгіївну запитали, які, на її думку, жінки схильні до більшої вірності – брюнетки чи блондинки, вона не замислюючись відповіла: «Сиві!»
Талант – це невпевненість в собі і болісне невдоволення собою і своїми недоліками, чого я ніколи не зустрічала у посередності.
16 річна дівчина запитала: – Фаїна Георгіївна, що таке любов? Раневська подумала і сказала: – Забула. А через секунду додала: – Але пам’ятаю, що це щось дуже приємне.
Чому все дурепи такі жінки?
Орфографічні помилки в листі – як клоп на манишці.
Красиві люди теж срут.
Після вистави, в якому я граю, я не можу вночі заснути від хвилювання. Але якщо я довго не граю, то зовсім перестаю спати.
Моя улюблена хвороба – короста: почухався і ще хочеться. А сама ненависна – геморой: ні собі подивитися, ні людям показати.
Самотньо. Смертна туга. Мені 81 рік … Сиджу в Москві, літо, не можу кинути собаку. Зняли мені будиночок за містом і з сортиром. А в моєму віці один може бути коханець – домашній клозет.
Після вистави Раневська часто дивилася на квіти, кошик з листами, листівками і записками, повними захоплення – підношення шанувальників її гри – і сумно помічала: – Як багато любові,а в аптеку сходити нікому.
– Я вчора була в гостях у N. І співала для них дві години … – Так їм і треба! Я їх теж терпіти не можу!
– Перли, який я буду носити в першому акті, повинен бути справжнім, – вимагає примхлива молода актриса. – Все буде справжнім, – заспокоює її Раневська. – Все: і перли в першій дії, і отрута – в останньому.
Зараз довго дивилася фото – очі собаки людяні дивно. Люблю їх, розумні вони й добрі, але люди роблять їх злими.
Життя – це затяжний стрибок з пи * ди в могилу.
У цієї актриси жопа висить і бовтається, як сумка у гусара.
– У чому вас можна буде побачити, Фаїна Георгіївна? – У труні!
