Надія Пилипенко
Зима перетворює падає з неба воду і серця людей в камінь. Віктор Гюго
В грудні зима стелить полотна, а мороз наводить мости.
Зима того року була дуже холодна. Навіть сонце застудилося, відморозило щоки, і у нього напав нежить. А коли сонце застуджене, від нього замість тепла йде холод. Рудольф Распе
Відня знали, що нова зима була неминуча, але те, що нинішня не забарилася навіки, було важливіше …
Марія Семенова
It’s winter-fall Red skies are gleaming – oh – Sea gulls are flying over Swans are floatin ‘by Smoking chimney-tops Am I dreaming Am I dreaming …? Прийшла зима, Палає червоне небо, про, Чайки кружляють над головою. Спливають лебеді, Курять труби. Мені це сниться? Мені це сниться …?
В зими є щось віроломний.
Віктор Гюго
Осінь одного заморозить, а зима двох.
How many hearts could live through all the winters
We’ve known and still not be cold?
Скільки сердець можуть пережити все зими,
І не залишитися холодними?
Її син, її єдина дитина, відрада і надія її життя, пішов від неї туди, звідки не повертаються; він став спокутної жертвою, як Веселка з Прямічева, як ті невідомі їй сотні людей, які не дожили до приходу весни. Але те, що Світловий один з усіх був у чомусь винен, не тішило княгиню в її втрати. Вона втратила сина, вона втратила майбутнього, і для неї весна не прийде ніколи. І Огнеяр з Громобоем, обидва здобули перемогу в найважливішої битви їх долі, стояли однаково похмурі, обидва страждаючи від безсилля допомогти цій жінці. Вона ні в чому не винна, але саме вона приречена на найдовше, непереборне страждання. Серце її повно любові, яку не згас ніякі гріхи сина і не остудить час, і її любов стане її незаслуженої стратою. Це – зворотна сторона Макошине дарів, це – зима, без якої не буває весни. Єлизавета Дворецька
When Winter comes, and singing ends; when darkness falls at last; When broken is the barren bough, and light and labour past; I’ll look for thee, and wait for thee, until we meet again: Together we will take the road beneath the bitter rain! Коли впаде зима, і змовкне пташина трель, І сад в пустелю перетворить люта заметіль – Знайду тебе, прийду до тебе, щоб бути навіки удвох, І ми підемо- рука в руці – під снігом і дощем! Джон Толкін
Мартіні не приводить до тями; Схоже, світ зійшов з розуму … Мені теж холодно і порожньо; Але що поробиш? .. Зима.
