Надія Пилипенко
Зима – чесне пору року.
Душа Польщі незнищенна … Вона підніметься знову, подібно скелі, яку можуть на час захлеснути хвилі припливу, але яка залишається скелею.
Любов і справді, як ніщо інше, здатна час від часу перевертати все життя людини. Але навздогін за любов’ю йде і дещо ще, теж змушує людину вступати на шлях, про яку ніколи раніше і не думав. Це дещо зветься «відчай». І якщо любов міняє людину швидко, то відчай – ще швидше.
На світі немає нічого абсолютно помилкового. Навіть зламані годинник двічі на добу показує точний час.
Є час працювати, і є час любити. Ніякого іншого часу не залишається.
Чоловік весь у владі боргу і лише іноді повертається в думках до жінки. Світ жінки – це чоловік. Про все інше вона думає тільки час від часу. У цьому вся різниця.
Будь обачний – доля-лиходійка поруч! Меч часу гострий, не будь же Верхогляд! Коли доля тобі покладе в рот халву, остерігаючись-не їж … У ній цукор змішаний з отрутою.
Коли нове щойно народилося, старе завжди залишається, протягом деякого часу, сильнішим від нього, це завжди буває так і в природі і в суспільному житті.
Невже тільки потім і з’явився я на цей короткий проміжок часу в світ, щоб набрехати, наплутати, наробити дурниць і зникнути.
Для того щоб судити, коли саме [під час війни] настає момент, найбільш сприятливий дляпочатку мирних переговорів, потрібно таке знання європейського положення, яке для військових кіл зовсім не обов’язково, така обізнаність, яка їм недоступна.
Свою зліпити б життя з найрозумніших справ Там не додумався, тут зовсім не зумів. Але Час – ось у нас вчитель кмітливий! Як запотиличник дасть, ти трохи порозумнішав.
Тільки боротьба за збереження виду, за збереження вогнища і батьківщини, за збереження своєї держави – тільки така боротьба за всіх часів давала людям силу йти прямо на багнети ворога.
Так хоче час. Ми – його раби.
Поставлені ми серед людей поганих, з якими нам важко жити? Ми, мабуть, поставлені для того, щоб з часом за допомогою нас вони з поганих стали кращими. Найбільший подвиг, який найбільше приємний Богу! Бо не стільки Йому бажана саме життя праведного, скільки бажана прекрасне життя звернув грішника. Стало бути, беручи участь скільки-небудь в тому, щоб зробити інших кращими, ми робимо для Бога приємне, що тільки можна для Нього зробити.
