Надія Пилипенко
– Пасюк! Ваня, а ну тримай мене! – Як тримати ?! – Ніжно!
Ти не свідомість втратив! Ти совість свою втратив!
– А ти не сумуй. Все ще буде добре, повір мені. У сорок років життя тільки починається, це вже я тепер точно знаю. Ну прощай. І будь ласка, не дзвони мені більше. – Я хочу бачити свою дочку!
Так проект – це папірець, можеш її собі в дупу засунути!
– Ну, розумієте, можна, звичайно, і зайця навчити курити. В принципі нічого немає неможливого. – Ви думаєте? – Для людини. З інтелектом.
– Ну як здала? – П’ять – Молодець. А подружка? – Не знаю, ходімо.
– Коли встаю з ліжка вранці, кажу: ну ти хоч яєчню по-людськи приготуй … – Хлопці,а Ви тут все МОЛОДЦІ!
Якимось Купчик, обидва п’яні до останньої до останньої можливості!
І правда: не чарівники …
– Астронавти! Яка тут Цаппа? – Там … іржава гайка, рідний. – У вас все тут іржаве … – А ця сама іржава.
Туди його в гойдалку.
Вранці гроші – ввечері стільці, увечері гроші – вночі стільці …
