Надія Пилипенко
Годинник пробив 2, барон стріляв 3 рази, стало бути 5 годин!
В який моментально включилися всі залишилися у мене на руках кошти сиріт Алієвих.
– А що ми будемо робити?
– Все!
Та нє, це таксист поцупив! Точно таксист! Мені його рожа відразу не сподобалася!
Повна зміна варти. Треба ж, у Курта були веснянки, а я цього не помічав.
Кому чого в місті купити? приймаю замовлення до однієї тонни.
Ну що ви за люди такі! Як вам не соромно! Вам по сорок років, більша половина життя вже прожите. Що у вас позаду? Що в цьому? Що попереду? Морок, бруд, страх і нічого людського! Схаменіться, схаменіться, поки не пізно! Ось вам моя порада …
– Сухов, допоможи! .. Адже ти один цілого взводу стоїш! А то і роти!
– Нонночка, як ефір? – Нормально !!! Лізе всюди, вонючка … – Чого я вонючка ?! Ось що я сказав, чого я вонючка, нормально ?! Чого я вонючка-то ?! Нормальна історія! Що я вонючка раптом ?! Че я вонючка? Ну де я вонючка ?! Що раптом я вонючка? Вонючка я, а ?! А ви не вонючки, так?!
– Людмила Прокопівна! Уявляєте, Бубликів помер! – Як помер, чому помер, я не давала такого распоряже … Як помер? – Помер! – Чому помер? Навіщо помер? – Я ще не з’ясовувала. Здайте будь ласка гроші на вінок!
– Військовий, а нам зброю дадуть? – Триста тридцять п’ять …
Шкода начальство мене зараз не бачить. Зарплату підвищили б …
Я зрозумів, у чому ваша біда: ви занадто серйозні. Розумне обличчя – це ще не ознака розуму, панове. Всі дурниці на землі робляться саме з цим виразом обличчя. Посміхайтеся, панове. Посміхайтеся!
В любов, чарівну країну, Де назвуть мене улюбленої.
Лейтенант, біля літака не курите. – А я не затягуюсь.
На танк не махни … не дивлячись.
Чудова ідея! Що ж вона мені самому в голову не прийшла?
Робити нехер, всякої херней і займаєшся. До речі, це тавтологія.
Володимир Миколайович, я вас на Плюк одного не пущу.
Ми знаємо про його роботах! Цілих п’ять кімнат хотіли залишити!
– Я думаю, валити нам звідси треба. – Так. – Хіба мало хто прийде. А у мене патрони закінчуються.
– Я люблю Вас, В’ячеслав Гаврилович. – А я вас ні. Шановна Жанна Фріске, тримайте себе в руках …
