Надія Пилипенко
Я вважаю, що людині потрібно вірити тільки в самому крайньому випадку!
Як каже наш улюблений шеф, немає такого чоловіка, який хоч на годину би не мріяв стати холостяком. Га-га-га-га! След за сигналом!
Підпис-протокол, здав-прийняв, відбитки палцем!
Шоб ти ісдох! шоб я бачив тібя у угробили у білих тапках!
Починаю діяти без шуму і пилу, по знову затвердженим планом.
Ти навіщо вуса поголив, дурик?
Легким рухом руки брюки перетворюються … перетворюються штани … брюки перетворюються …
– Сеня! Швидко поясни товаришу, навіщо Володька збрив вуса!
– Так … Бідолаха. Хлопці, на його місці мав бути я! – нап’єшся – будеш. Давайте вантажити! – Давайте.
– Мені треба прийняти ванну, випити чашечку кави … – Буде тобі і ванна, буде тобі і кофа, буде і какава з чаєм, поїхали до шефа !!!
Всі ці десять років він майстерно маскувався під порядну людину, я йому не вірю.
– А під дичину будеш? – Під дичину – буду. – Федя! Дичина !! – Діщь! ..
Ні такого чоловіка, який не мріяв би хоч на годину стати неодруженим …
– Це твоє ??!
– М-ма-йо …
– Звідки? !!
– Ат-туди …
У нас є точка на трасі, там і симем гіпс … Швиденько симем гіпс, випатрати його, і повний порядок!
Щоб ти здох! Щоб я бачив тебе в труні в білих тапках! Щоб ти жив на одну зарплату !!!
Зачужий рахунок п’ють і непитущі, і язвенники.
– Льолік! Зупини! Льолік, сідай !!!
– Спокійно, Казладоеу! Сядемо … усе! Я встре … тил ва-ас, і усе-о-о билое-е-е! ..
– Може, вина !? – Добре було б … Пива! – Ні! Тільки вино!
Мовчи, нещасна! Мовчи!
– По-моєму, вам пора освіжитися! ..
– Сеня, ти чув? Пора освіжитися! Підемо! ..
– А дичину?
– Підемо … Дичина не полетять, вона смажена.
Леді, синьйора, фрау, міс, на жаль, нічого не вийде … Руссо туристо! Обліко морале! Ферштейн? Все, бис-тринь-ко!
Наші люди в булочну на таксі не їздять!
– Клієнт дозріває, будь готовий! – Усегда готовий, ідіот!
Семё-е-н Семенович! …
– Добре б … пива! – Вино! Тільки вино!
