Надія Пилипенко
Цитати з фільму “Службовий роман” – радянської ліричної комедії Ельдара Рязанова. Цитати і фрази з фільму стали популярні повсюдно, кращі з них ми зібрали для Вас на сайті Citaty.org.ua.
Моя вам добру пораду: як добрий товариш, киньте це все, викиньте з голови і поверніться – в сім’ю, в колектив, в роботу! Так треба!
Без статистики взагалі не життя … а каторга якась …
– Дорогий Анатолій Єфремович! Мені хочеться віддати вам належне. Як то кажуть, кожному за здібностями, чи не так? У нашого керівництва, тобто, у мене, народилася, як не дивно, думка: призначити вас, одного з провідних працівників вітчизняної статистики, (чого там приховувати, Ха-ха) начальником відділу легкої … ле-егенькой промисловості. Як ви на це дивитеся, Анатолій Єфремович? – Негативно, Прокоф’єв Людміловна. Я безініціативний, нерасторопен, незграбний, а також боязкий, Людмила Прокопівна. Я вам завалю всю роботу відділу легкої … ле-егенькой промисловості.
– Що відрізняє ділову жінку від … жінки? – Що? – Хода! Адже ось … як ви ходите! – Як ?! – Адже це розуму незбагненно! Вся отклячіла, в вузол ось тут ось звужується, вся скукожітся, як старий рваний черевик, і ось – чухає на роботу, як ніби палі забиває!
– Людмила Прокопівна! Уявляєте, Бубликів помер! – Як помер, чому помер, я не давала такого распоряже … Як помер? – Помер! – Чому помер? Навіщо помер? – Я ще не з’ясовувала. Здайте будь ласка гроші на вінок!
– Тільки, будь ласка, швидше: у мене купа справ. – Нічого, почекає ваша купа. Нічого з нею не станеться.
Ну, які у тебе плани на вечір? Яка компанія? А чоловіки там будуть? Ну ти давай, знайом мене. Я тепер жінка самотня …
– Ми ж з Вами вже попрощалися!
– Попрощалися? Так давайте привітаємося!
Це не конячка, це мамонт якийсь. Давайте приїдемо вже!
У нашого керівництва, тобто у мене, народилася, як не дивно, ням-ням, думка: призначити вас, одного з провідних працівників вітчизняної статистики – че там приховувати, ха-ха-ха! – начальником відділу легкої промисловості. Ле-yoгонькой промисловості.
– А мені ж тільки тридцять шість. – Як тридцять шість? – Так Так. Я молодший за вас, Анатолій Єфремович. А на скільки я виглядаю? – На тридцять … п’ять. – Знову брешете, товариш Новосельцев!
– Мене вчора муха вкусила. – Так. Я це помітила. – Або я з ланцюга зірвався. – Це вже ближче до істини. – Значить, я з ланцюга.
