Надія Пилипенко
Любов – країна, де кожна людина – удавальник.
Так, не треба нічого цього. Ось і все.
Так і треба йти, не боячись шляху, Хоч на край землі, хоч за край!
Так ось хочу до вантажного пароплавству пасажирське додати.
У всякого свій смак: один любить кавун, а інший – свинячий хрящик.
Іди, може бути доля тебе і помилує.
Я тільки ще хочу полюбити Вас, зрозумійте, я стою на роздоріжжі. Підтримайте мене.
– Звідки взявся цей кавказець? – Його офіцер якийсь до Огудалову привів.
– А я от не беру хабарів. Ось так. – На одне платню живете, що-ль?
– Так я кожну Вашу копійку березі. – А гривеник де?
Мені завжди так сумно на пристані. Всі їдуть, а я залишаюся.
Ви не ревнувати чи? Ви ці вульгарності залиште, я цього не переношу.
– Ось і другу дочку проводжаю. Бережи її, князь. – Матуся, заради бога, не хвилюйтеся. Я весь Тифліс під ноги вашої дочки кину. Як килим, нехай ходить.
Ви мене вибачте, будь ласка, я поспішав … Мене керуючий затримав.
А що інородець, ти ж знаєш, серед своїх не знайшлося нікого, хто б узяв без грошей.
– Дешево «Ластівку» купуєте, але ж з баришів-то можна. – Всякому товару, Мокій Пармёнич, ціна є. Я хоч і молодий, а зайвого не передам. – Похвально, похвально, хорошим купцем стали.
Що зрозумів, які тривалий час мугикаючи, сибірський кіт, сибірський кіт.
Волохатий джміль На духмяний хміль.
Дозвольте особисто надіти на Вас цю дрібницю.
Да уж. Тепер все може бути. Не знаю, чи вдасться врятувати маєток.
Але я бадьоростідуху не втрачаю і веселого не втратив.
Я, право, не знаю наскільки Ви влучно стріляєте. Вибачайте. Прошу.
– Інші їдуть, а я залишаюся.
– Ну, хочете я Вас заберу?
Дякую Вам, Юлій Капітонович, але нас з матінкою вже запросили.
А Вам навіщо, Василь Данилович, Ви ж вантажі перевозите?
Ні, я просто так запитав.
Він їздив туди на пароплаві зі своїм другом-Купчик … Ну, зрозуміло, обидва п’яні до останньої можливості … Ну творили, що тільки в голову прийде … Нарешті, на завершення-то неподобства придумали драматична вистава. Роздяглися … догола … Розрізали подушку, ізвалять в пуху, і давай представляти диких. Тут вже, звичайно, капітан на вимогу пасажирів візьми та й висади їх на порожній острів.
