Надія Пилипенко
– Так приємно, – шепоче він і, міцно обхопивши мої пальці, починає рухати мою руку вгору і вниз. Його дихання стає нерівним, а коли він знову дивиться на мене, в його погляді я бачу розплавлений свинець. – Розумниця, дівчинка.
Важко змиритися з тим, що твій світ звернувся безплідним попелом, а надії і мрії безжально розтоптані.
Шановний сер, співбесіди пройшли успішно. На випадок, якщо Вам цікаво. А як пройшов Ваш день?
Мені краще не дивитися на його рот. Ці губи мене хвилюють.
Я хочу відчувати його губи на своїх губах.
Як йому вдається вкласти в п’ять коротких слів стільки болісного спокуси?
У тебе грошей більше, ніж здорового глузду.
– Ти плакала? – Наче й так не видно – Що цей покидьок з тобою зробив?- ричить вона, і обличчя у неї просто страшне
Ми два різні полюси, істоти з різних світів. Я як Ікар, який піднявся занадто близько до сонця, а в підсумку впав і розбився.
Моє норовлива підсвідомість танцює радісний танок хула-хула на саму думку, що я могла б бути його.
Забудь про правила. Забудь про тих подробицях на сьогодні. Я хочу тебе. Я хотів тебе з тих пір так як ти потрапила в мій офіс, і я знаю, ти хочеш мене.
Нізащо не поступлюся. Ніхто не буде вказувати, що мені є. Як тр *** ться – так, але є … ні в якому разі.
Моя внутрішня богиня залізла під диван, з головою закутавшись в ковдру.
Я дуже багатий, міс Стіл, і тому у мене дорогі і серйозні захоплення.
Не суди себе, грунтуючись на тому, що, можливо, про тебе подумають інші.
– Що, чорт забирай, ти зі мною робиш? – шепоче Крістіан, тикаючи носом мені в шию. – Ти зачарувала мене, Ана.
