Цитати з книг про особи

В дорогу! В дорогу! Геть набігла на чоло зморшка і строгий сутінки особи! Враз зануримося в життя з усією її беззвучною тріскотнею і бубонцями. «Мертві душі» Микола Гогольг

«А що, якщо це просто блазень? – промайнуло в його голові. – Але н-ні, н-ні! здається, він не п’яний, – втім, може бути, і п’яний; червоне обличчя. Та хоча б і п’яний, – все на одне вийде. З чим він під’їжджає? Чого хочеться цієї каналів? » «Вічний чоловік» Федір Достоєвський

Пообіцяй мені одну річ, Дуг. Обіцяй, що ти завжди будеш мене пам’ятати, обіцяй, що будеш пам’ятати моє обличчя і взагалі все. Обіцяєш?

На кожному майданчику зі стіни дивилося все та сама особа. Портрет був виконаний так, що, куди б ти не став, очі тебе не відпускали.

Сьогодні ввечері, рівно о пів на десяту, потрудіться, роздягнувшись догола, натерти цією маззю обличчя і все тіло. Далі робіть, що хочете, але не відходьте від телефону. О десятій я вам зателефоную і все, що потрібно, скажу. Вам ні про що не доведеться піклуватися, вас доставлять куди потрібно, і вам не заподіють ніякого занепокоєння.

А не обов’язково виставляти напоказ все, що знаєш. Жінці це не личить. І по-друге, людям зовсім не до смаку, коли хтось розумніший їх.

– Ти плакала?

– Наче й так не видно

– Що цей покидьок з тобою зробив? – ричить вона, і обличчя у неї просто страшне

Вона сказала, що таким дівчатам, як Мері Елізабет, не варто говорити, що вони красиві. Краще двічі сказати, що у неї прекрасний наряд, адже вибирала щось вона його сама, на відміну від особи.

Тепер вам зрозуміло, чому книги викликають таку ненависть, чому їх так бояться? Вони показують нам пори на обличчі життя.

Адже порок завжди накладає свій відбиток на обличчя людини. Його не приховаєш.

– Знаєш, це прекрасно, але мені щось не хочеться говорити про коників. – А раніше хотілося! – Так. – Джон наполегливо вдивлявся вдалечінь. – Напевно, зараз просто не час. – Джон, що з тобою? Ти якийсь дивний … Джон сидів з закритими очима, обличчя його іскрилося.

Люди в масі своїй – слабкі, боязкі створення, вони не можуть виносити свободу, не можуть дивитися в обличчя правді, тому ними повинні правити і систематично їх обманювати ті, хто сильніший їх.

Як рідко побачиш на обличчях інших людей відбиток свого власного лиця, своїх найглибших, потаємних, трепетних думок?

Коли я заявила мамі з татом, що збираюся стати віолончелісткою, вони обидва розреготалися. Пізніше вони вибачалися за це, пояснюючи, що заіржати їх змусила картина маленької мене з величезним інструментом між худих ніг. Як тільки вони зрозуміли, що я серйозно, то негайно проковтнули свої смішки і намалювали на обличчях схвалення і підтримку.

– А я коли виросту, напевно, буду клоуном, – сказав Дилл. Ми з Джимом від подиву стали як вкопані. – Так, клоуном, – сказав він. – Нічого в мене з людьми не виходить, я тільки й умів, що сміятися над ними, ось я і піду в цирк і буду сміятися до упаду. – Ти все переплутав, Ділл, – сказав Джим. – Самі клоуни сумні, а ось над ними все сміються. – Ну і нехай, а я буду інший клоун. Буду стояти посеред арени і сміятися всім в обличчя. Он подивись туди, – хитнув він головою. – Це хіба люди? Їм тільки на мітлі літати. Тітка Рейчел вже і літає.

Вони з тіткою були схожі, але дядько Джек якось краще розпорядився своїм обличчям, його гострий ніс і підборіддя не вселяли нам ніяких побоювань.

Тепер вона замовкає. Потім нахиляється наді мною так, що пасма її волосся лоскочуть моє обличчя, і цілує мене в лоб.

Він і не жартував тоді. Спробуй-но на хвилину влізти в шкуру Боба Юела, Джим. На суді я остаточно довів, що жодному його слову вірити не можна, якщо йому до цього хоч хто-небудь вірив. Йому необхідно було на кого-небудь це зігнати, такі люди інакше не можуть. Що ж, якщотому, що він плюнув мені в обличчя і пригрозив убити, на частку Мейелли дісталося менше побоїв, нехай так. Повинен же він був на когось зірвати зло, то вже краще зі мною, ніж на своїх дітлахів. Розумієш?

В ту ніч біля її ліжка він відчув, що, якщо вона помре, він не зможе плакати по ній. Бо це буде для нього як смерть чужу людину, чиє обличчя він мигцем бачив на вулиці або на знімку в газеті .. І це здалося йому таким жахливим, що він заплакав. Він плакав немає від того, що Мілдред може померти, а тому, що смерть її вже не може викликати у нього сліз. Дурний, спустошений чоловік і поруч дурна, спустошена жінка.

У цієї книги є пори, вона дихає. У неї є особа. Її можна вивчати під мікроскопом. І ви знайдете в ній життя, живе життя, що протікає перед вами в невичерпному своєму розмаїтті.

Кетрін була висока, дуже пряма блондинка, навіть граціозна. Чітке, з орлиним профілем обличчя її можна було назвати благородним – поки ти не зрозумів, що за ним настільки нічого немає, наскільки це взагалі можливо. Вже на самому початку спільного життя Уїнстон вирішив – втім, тільки тому, можливо, що дізнався її ближче, ніж інших людей, – що ніколи не зустрічав більш дурного, вульгарного, порожнього створення.

Важко зберегти непроникність, якщо не знаєш, як виглядає твоє обличчя. У всякому разі, одного лише володіння мімікою недостатньо.

Приховувати почуття, володіти особою, робити те ж, що інші – все це стало інстинктом.

Міністерство любові викликало страх. У будівлі були відсутні вікна. Уїнстон жодного разу не переступав його поріг, ні разу не підходив до нього ближче ніж на півкілометра. Потрапити туди можна було тільки в офіційній справі, та й то подолавши цілий лабіринт колючого дроту, сталевих дверей і замаскованих кулеметних гнізд. Навіть на вулицях, що ведуть до зовнішньому кільцю огорож, патрулювали охоронці в чорній формі, з особами горил, озброєні суглобистими кийками.

– Хочу запропонувати вам, – тут жінка з-за пазухи витягла кілька яскравих і мокрих від снігу журналів, – узяти кілька журналів на користь дітей Німеччини. За полтинику штука. – Ні, не візьму, – коротко відповів Пилип Пилипович, покосившись на журнали. Досконале здивування виразилося на обличчях, а жінка вкрилася журавлинним нальотом. – Чому ж ви відмовляєтеся? – Не хочу. – Ви не співчуваєте дітям Німеччини? – Співчуваю. – Чи шкодуєте за полтинику? – Ні. – Так чому ж? – Не хочу. «Собаче серце» Михайло Булгаков

Що таке офіційна особа або неофіційне? Все це залежить від того, з якої точки зору дивитися на предмет, все це, Никанор Іванович, умовно і хитко. Сьогодні я неофіційна особа, а завтра, дивись, офіційне! А буває і навпаки, Никанор Іванович. І ще як буває!

В одній усмішці складається те, що називають красою особи: якщо усмішка додає принади особі, то особа чудово; якщо вона не змінює його, то воно зазвичай; якщо вона псує його, то воно погано. Л.Н. Толстой. “Дитинство”.

А крім того, що це ви висловлюєтеся: по морді засвітив? Адже невідомо, що саме мається у людини, морда або особа. І, мабуть, адже все-таки особа. Так що, знаєте, кулаками … Ні, це вже ви залиште, і назавжди.

Така була моя доля з самого дитинства. Всі читали на моєму обличчі ознаки поганих почуттів, яких не було; але їх припускали – і вони народилися. Я був скромний – мене звинувачували в лукавстві: я став потайливий.

Нічого немає хитріше, як власне обличчя. «Біси» Федір Достоєвський

ненавидимой їм місто помер, і тільки він один коштує, спалюється стрімкими променями, впершись обличчям в небо.

Щось, воля ваша, недобре таїться в чоловіках, які уникають вина, ігор, суспільства чарівних жінок, застільної бесіди. Такі люди або тяжко хворі, або таємно ненавидять оточуючих. Правда, можливі винятки. Серед осіб, що сідали зі мною за бенкетний стіл, траплялися іноді дивовижні падлюки!

А ви вмієте відвернути чоловіка, Анастейша. – Раданамагатися, містере Ґрей. Від чого відвернути? – Від життя. Всесвіту. – Він невизначено змахує рукою. – За роялем ви здавалися зосередженим. Він зупиняється і складає руки, на обличчі задоволена.