Надія Пилипенко
Правду говорити легко і приємно.
Я говорив правду – мені не вірили: я почав обманювати; дізнавшись добре світло і пружини суспільства, я став вправний в науці життя і бачив, як інші без мистецтва щасливі, користуючись даром тими вигодами, яких я так невтомно домагався. І тоді в грудях моїх народилося відчай – не те відчай, яке лікують дулом пістолета, але холодне, безсиле відчай, прикрите люб’язністю і добродушною усмішкою.
Як би не була груба лестощі, в ній неодмінно принаймні половина здається правдою. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Брехня завжди можна пробачити; брехня справа миле, бо до правди веде. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Брехня є єдина людська привілей перед усіма організмами. Збрешеш – до правди дійдеш! Тому я і людина, що брешу. Ні до однієї правди не добиралися, що не збрехавши наперед раз чотирнадцять, а може, і сто чотирнадцять, а це почесно в своєму роді; ну а ми і збрехати щось своїм розумом не вміємо! Ти мені бреши, та бреши по-своєму, і я тебе тоді поцілую. Збрехати по-своєму – адже це майже краще, ніж правда по одному по-чужому; в першому випадку ти людина, а в другому ти тільки птах! «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Мене охопила смуток перед далекою дорогою. Чи не правда, мессир, вона цілком природна, навіть тоді, коли людина знає, що в кінці цієї дороги його чекає щастя?
Щось, воля ваша, недобре таїться в чоловіках, які уникають вина, ігор, суспільства чарівних жінок, застільної бесіди. Такі люди або тяжко хворі, або таємно ненавидять оточуючих. Правда, можливі винятки. Серед осіб, що сідали зі мною за бенкетний стіл, траплялися іноді дивовижні падлюки!
Ця правда завжди НЕ правдоподібна. «Біси» Федір Достоєвський
