Надія Пилипенко
і найсміливіший з нас боїться самого себе. Самозречення, цей трагічний пережиток тих диких часів, коли люди себе калічили, затьмарює нам життя. І ми розплачуємося за це самообмеження. Будь-яке бажання, яке ми намагаємося придушити, бродить в нашій душі і отруює нас. А коли він згрішить, людина позбавляється від потягу до гріха, бо здійснення – це шлях до очищення. Після цього залишаються лише спогади про насолоду або хтивість каяття. Єдиний спосіб позбутися спокуси – поступитися йому. А якщо захочеш боротися з ним, душу буде мучити потяг до забороненого, і тебе змучений бажання, які жахливий закон, тобою ж створений, визнав хибними і злочинними. Хтось сказав, що найбільші події в світі – це ті, які відбуваються в мозку у людини. А я скажу, що і найбільші гріхи світу народжуються в мозку, і тільки в мозку.
Як надзвичайна і трагічна життя!
Ненавиджу своє життя, кожен, хто в ній з’являється, виявляється зрадником. Простіше стати ізгоєм або взагалі не жити.
Ви, припустимо, уявляєте себе людиною сильною і думаєте, що вам ніщо не загрожує. А тим часом випадкове освітлення предметів в кімнаті, тон ранкового неба, запах, колись улюблений вами і навіяна смутні спогади, рядок забутого вірша, який знову зустрілося вам в книзі, музична фраза з п’єси, яку ви давно вже не грали, – ось від яких дрібниць залежить протягом нашого життя.
Мені все набридло. Це місто, ця осінь, всі ці люди, навіть мій колір волосся, він такий темний, прямо як моє життя!
Коли ти нарешті розумієш наскільки твоє життя лайно, і наскільки ти сам є лайном, тобі залишається лише побороти себе і зважитися на самогубство.
– Перше, що дізнаєшся в житті, – це що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся, – це що ти все той же дурень. Багато передумав я за одну лише годину. І сказав собі: так адже ти сліпий, Лео Ауфмен! Хочете побачити справжню Машину щастя? Її винайшли тисячі років тому, і вона все ще працює: не завжди однаково добре, немає, але все таки працює. І вона весь час тут.
Є в нашому житті щось таке, від чого люди втрачають вигляд людський: вони б і хотіли бути справедливими, та не можуть.
Моя драма в тому, що я живу з тим, кого я не люблю, але псувати йому життя вважаю справою негідною.
Сутність війни – знищення не тільки людських життів, а й плодів людської праці. Війна – це спосіб розбивати вщент, розпорошувати в стратосфері, топити в морській безодні матеріали, які могли б поліпшити народу життя і тим самим в кінцевому рахунку зробити його розумніше. Навіть коли зброя не знищується на поле бою, виробництво його – зручний спосіб витратити людська праця і не справити нічого для споживання.
