Надія Пилипенко
Цитати зі змістом про спогади. Цитати зі змістом про все на світі і на кожен день. Ми підібрали величезну кількість цитат тільки зі здоровим глуздом і розподілили по розділах. Читайте кращі цитати зі змістом на сайті Citaty.org.ua.
Після себе не залишаєш нічого, крім невиразних спогадів, а з собою забираєш тільки враження, не більше. Террі Пратчетт
Чи не абсурд, що від хороших спогадів сльози на очі навертаються частіше, ніж від поганих? Вальтер Моерс
Якщо люди вмирають, вони все одно продовжують жити в нас, наших спогадах. Артур Голден “Мемуари гейші”
Нікому не подобається нове життя – спочатку. Потім проходить час і старі спогади можуть викликати лише поблажливу посмішку.
Кілька тижнів тому Оле Хансен дізнався про смерть жінки, яка була частиною його юнацьких спогадів, – а саме такі прості, давні образи і події іноді дивно хвилюють, якщо випадково знову натрапляєш на них. Еріх Марія Ремарк “Трофей Вандервельде”
Якщо не вмієш загнати спогади в дальній кут мозку і починаєш турбуватися – вежа поїде невідворотно. Зроби пофігізм своєї життєвої філософією і радій життю. Джон Кінг
Людина не може рухатися вперед, якщо душу його роз’їдає біль спогадів. Маргарет Мітчелл “Віднесені вітром”
Самотність можливо лише в ранній молодості – коли попереду у тебе все мрії, і в пізньої старості – коли позаду у тебе все спогади. Анрі Реньє
Коли-небудь і цей день буде для тебе спогадом. І тільки ти можеш зробити так, щоб ці спогади були хорошими!
Людина вмирає тоді, коли вмирає останній спогад про нього. Джоан Роулінг
І потроху спогад про нього блякло, як завжди блякнуть спогади, навіть найдорожчі серцю; немов крім нашої свідомості душа зцілюється і гояться рани, як би не була велика наша відчайдушна рішучість нічого не забути. Колін Маккалоу “Співаючі в тернику”
Іноді від людей залишаються одні спогади, але всюди.
І старість, і неміч, і безпорадність становища – все, здавалося, закликало її до смерті, як до єдиного примиряти результату, але в той же час замішувалося і минуле з його владністю, достатком і простором, і спогади цього минулого так і впивалися в неї, так і притягували її до землі. «Померти б!» – лунало в її голові, а через мить той же слово змінювалося іншим: «Пожити б!». Михайло Салтиков-Щедрін “Панове Головльови”
