Надія Пилипенко
Їй дуже хотілося спертися на що-небудь солідніше любові.
Тепер я знаю точно – любов це божевілля.
Як не парадоксально, але найпростіше створюються складності.
Не знаю, як серце, але тіло у мене точно б’ється.
Життя жива і прекрасна енергійно роботою, життя не тягар, а крила, творчість і радість, а якщо хто перетворює її в тягар, то в цьому він сам винен.
Справжня любов складається з екстазу і агонії.
Звичка – самий смертельний ворог кохання.
Справжнє кохання безкорислива і безоглядна – ми любимо просто тому що ми любимо.
Коли в житті немає любові, у ній немає і життя.
Одні створені для того, щоб любити, інші – для того, щоб жити.
Боже мій, я вважаю за краще любити, ніж бути коханим. Яка насолода так страждати!
Ми любимо, тільки коли нас відкидають або вислизають від нас.
Життя людини проходить в розбитті свого минулого, у скаргах на сьогодення, в страху за майбутнє.
Він не може бажати собі смерті. Він просто потребує більшої любові.
Коли когось любиш, то шкірою відчуваєш його біль і біду, набагато сильніше, ніж він сам. Будь-який біль подвоюється.
Не може людина померти від любові до того, з ким ледь знаком.
Ми рідко любимо тих, кому не можемо хоч в чомусь заздрити.
Хтось колись сказав, що любов – це бажання володіти. Напевно, так воно і є.
Два рази не живуть, а багато є таких, які і один раз жити не вміють.
Коли жінка вибирає собі коханця, їй не так важливо, чи подобається він їй, як – чи подобається він іншим жінкам.
Найважче зберегти вірність в любові щасливою, ніж в любовінещасною.
Життя рівняє людей; смерть висуває видатних.
Часом любов – немов будинок без єдиної двері; як небо, таке повне зірок, що жодну не розгледіти.
В житті більше замків, ніж ключів.
Життя – це вальс, в якому не кожен вміє крутитися!
Любов з усіх видів пристрасті – сама егоїстична.
Життя – пісок, який сиплеться крізь пальці. Ми не помічаємо радісні крупинки піску, після чого ми намагаємося знайти хоч одну, але ту, яку втратили.
