Надія Пилипенко
Ви хочете, щоб я їв землю з горщика з квітами і клявся на крові, щоб ви мені повірили?!
Жодної п’яді чужої землі не хочемо. Але і своєї землі, жодного вершка своєї землі не віддамо нікому.
Усім – уклін до землі, хто пересуджує і цілиться «брудом». Я ж повз пройду і пошлю всіх, красиво, як шовкової в’яззю. Посміхнуся, щоб скривився Вас, всіх, сліпуче – мило. Нехай від цієї посмішки на серце вам буде зле …
Джемшида гущавину я шукав, не знаючи сну. Коли ж мною земля було обійдена, Від чоловіка мудрого дізнався, що марно Так далеко ходив, – в моїй душі вона.
Вибирай ми наших володарів на підставі їх читацького досвіду, а не на підставі їхніх політичних програм, на землі було б менше горя.
