Надія Пилипенко
Ті, кому я беззаперечно вірю, відкрито говорять один з одним про трагізм становища, про тупість наших військових, про кретинізм Ріббентропа, про бовдурів Герінга, про те страшному, що чекає нас усіх, якщо російські увірвуться в Берлін … А Штірліц відповідає: «Дурниця, все добре, справи розвиваються нормально».
– Ну, будемо сповідатися. – Я це робив все життя. Але мені ніхто не вірив. – Прошу вас, полегшите свою душу. – Це сталося само собою, пастор. У мене був друг – він мене зрадив. У мене була улюблена – вона зреклася. Я відлітаю без нічого.
– Пане Рамкопф, Ви друг нашої сім’ї, Ви дуже багато робите для нас. Зробіть ще один крок! – Все що в моїх силах. – Викличте батька на дуель. – Ніколи. – Але чому? – Ну, по-перше, він мене вб’є. А по-друге … – Першого досить. Заспокойся, Фео.
Курить цигарки «Друг». І головна прикмета – сутулий.
Мамка твоя погана тута – вдома, а папка твій хороший – вона, одного мамку собі здобув!
А вовчий капкан? А хвора нога? А сигарети «Друг»?
– Вибачте! У кого є біле простирадло? Я б міг … – Біллі! Здається мені, твій друг хоче образити нас?
– Леш, ну що ти від мене хочеш? Їдь. – Леш, хто тобі дорожче: друзі чи баби? Ось мені – баби, але я, зауваж, сиджу тут! – І я! .. – А мені друзі … Але можна я поїду? Будь ласка.
– Увага! Перед вами – прибуття поїзда … – Схоже, на цій станції не зупиниться … – придушити всіх … – … на вокзал Ла-Сьота в Парижі. Припиніть стрілянину! Що ви де … Куди ви біжите? Друзі мої! Це зовсім не страшно! Куди ви? Це зовсім не страшно. Діана, зовсім не страшно!
На святу справу йдемо – одного з біди виручати.
Розумієте, щороку 31 грудня ми з друзями ходимо до лазні. Це у нас така традиція …
Розумієш, Чебурашка-У-Якого-Ні-Друзів, я галоперидолу з’їв, а мене в армію тягне все більше і більше. Що ж мені робити, Чебурашка-У-Якого-Ні-Друзів?
Самотність! Люди змучені самотністю. Нікуди піти. На танцмайданчик пізно, та й таких майданчиків майже не стало, все більше дискотеки, а там чотирнадцятилітні хлопчики і дівчатка. Де можна познайомитися один з одним? На роботі. Але є чисто жіночі колективи: фабрики, школи, поліклініки …
– Так, про що розмова ?! Пошліть мене куди-небудь в гарячу точку. Снайпером. Я дуже терплячі. – Щось таке ми вам і прописали. А заодно і вашому другу.
