Надія Пилипенко
Великий ви людина, барон Мюнхгаузен, а все-таки і на вас пил лягає.
– О-о … Квіти … Мені? О-о-ох, тисяча чортів! – Міс Діана, що з вами? – О, Джонні! Ти – перша людина в моєму житті, який подарував мені квіти! Тепер моє серце навік належить вам …
А ви дуже темпераментний чоловік.
– Так. Познайомився я одного разу з жінкою видатної краси. – Для людини, який сьогодні повинен вступити в законний шлюб – невідповідні спогади. – Я без задньої думки. – Він починає нове життя, дайте йому можливість згадати все краще.
– І що ж, всі ці десять років він пив, бешкетував і, так би мовити … морально розкладався ?! – Ну немає! Ви знаєте, весь цей час він майстерно маскувався під порядну людину,я йому не вірю. – Ну, якщо добре знаєш людину, то йому потрібно вірити завжди. – О ні! Я вважаю, що людині можна вірити тільки в самому крайньому випадку.
– Коли у людини є мета в житті, смерть йому не страшна.
Хороша книга робить людину розумнішою, гостріше, я б навіть сказав, складніше.
Не здумай з себе зображати злодія в законі. Ти маленька людина, лопушок, шістка, зрозумів ?!
Геть забобони! Жінка – вона теж людина!
Положення було жахливо! У Москві, в центрі міста, на майданчику дев’ятого поверху стояв дорослий чоловік з вищою освітою, абсолютно голий. Йти йому було нікуди. Він скоріше погодився б сісти до в’язниці, ніж здатися в такому вигляді. Залишалося одне – пропадати!
Він хоч і злодій, але безкорисливий і чесна людина.
Хіба можна сперечатися ось так, на живу людину?
– Людина зруйнував сім’ю, вигнав з дому дружину з дитиною! – Яким дитиною! Я – офіцер! – Вигнав дружину з офіцером!
– Так значить, ви абсолютно щаслива людина? – Не зовсім. Якби мені зараз вдалося випити склянку газованої води, – пити страшенно хочеться, – то я був би абсолютно щасливий.
– Що ти робиш, зупинися! – Ну що ти хочеш від мене ?! Ти ж бачиш, це не я, це вона! Я не можу не реагувати! Я жива людина! – А будеш мертвий!
Поспішати не треба … Треба повернути суспільству повноцінну людину!
Ніколи ще мене не посилало за дві години 56 осіб.
– У вас бувають мігрені? – У нас нікого не буває. Одна тільки нудьга. – Нудьги більше не буде. Я людина бувала, танцюю, багато пісень знаю.
