Надія Пилипенко
– Але мене завжди дивувало інше. Як ці дурні птахи здатні до ніжності? Чому у людей все інакше? А? … Чому? – Точно! Точно. Вона мені каже: “Куди гроші справ, куди гроші справ?” – А куди гроші справ?
Бути солдатом революції – це зберігати непорушну вірність справі.
– Бруд? Чого ?! Та ти на себе подивися! Чорний, як сволота. Ти “Мойдодир” читав ?! А ну пшел звідси. – Негр! Go, go! – Ти кого ніггер назвав? Зараз я покажу вам, хто насправді ніггер.
– А як перекладається «How are you»? – «Як справи або як поживаєш». – І що, всім цікаво, як у мене справи? – Ні. – А чого тоді питають? – Просто так. Тут взагалі все просто так, крім грошей.
– Давай краще про справи поговоримо. – Давай поговоримо … Ну, кажи! – А справи наші дуже погані !!! Бабло закінчується, а роботи немає. – Ну і? – Що ну і? Бабло закінчується, а перспектив – ніяких!
– Між іншим … а де мої сто грам за збитий? – Який сто грам, дарагой, тебе бочка чача треба, чача! – Спокійно … Я непитущий. Але справа принципу!
В нашій справі перш за все – помацати.
– Слухай, а що таке по-англійськи «How are you»? – «Як ся маєш» або «як справи». – А їм че, всім цікаво як у мене справи? – Ні-і, не цікаво. – А че тоді питають? – Просто так. Тут взагалі все просто так, крім грошей.
– Слідчі органи доводять до відома суду, що проти свідка Сєміцвєтова порушено кримінальну справу. – Тато! – Нічого, нічого, знайдеш собі іншого, чесного!
Моя справа дітей виховувати, а не з шахраями по Союзу бігати.
Громадяночко! Припиніть це мокру справу!
– Вона все питає: «Куди гроші справ, куди гроші справ?» – А куди гроші справ?
Схід- справа тонка.
А справа вся в тому, що в Лондоні сиро, а я не захопив і дюжини носових хусток.
Ніяке добру справу не може супроводжуватися брехнею і обманом.
Ті, кому я беззаперечно вірю, відкрито говорять один з одним про трагізм становища, про тупість наших військових, про кретинізм Ріббентропа, про бовдурів Герінга, про той страшний, що чекає нас усіх, якщо російські увірвуться в Берлін … А Штірліц відповідає: «Дурниця, все добре, справи розвиваються нормально».
– Так Віра в телефон залізла. – І що вона там знайшла? – Та в тому то й справа що нічого. Все що вона могла там знайти, я давно вже стер.
