Надія Пилипенко
Руки на столі тримати. Ось так. Там глушник. Я на гачок надавлю, яйця твої на підлогу впадуть. Що, страшно? Коли Костю вбивав не страшно було? – К-якого Костю? – Громова. – Це не я … це Американець. Це він … Я … я не міг … Я батька його знаю. Я Костянтину пообіцяв. Я не думав, що він відмовиться … Він … він жадібний. – Дані на Американця, швидко!
– Ну, що ти з мене робиш виродка гламурного, а? – Слав, Саша, звичайно, тепер вже не самий наш близький друг, але ти пам’ятаєш той ресторан на Ординці, який ти мені порадив? – І що, поганий ресторан? – Прекрасний, тільки в нього зайти страшно.
столі тримай. Ось так … Там глушник. Я на гачок надавлю – яйця твої на підлогу впадуть. Що, страшно? А коли Костю вбивав, не страшно було?
Сторінка: 1 2
