Надія Пилипенко
Зробити щеплення – значить внести себе разом з вакциною трохи чуми.
Самотність – це народжуваність падає, а алкоголізм зростає!
– А я ось в науковий зал Ленінської бібліотеки пропуск дістала. – Навіщо? – Уявляєш, який там контингент? Академіки, лікарі, філософи. – Ну і що, будеш дивитися, як вони читають? – Багато ти розумієш. Там ще курилка є …
– Тось, а Тось! Мати сказала, щоб ти в неділю до нас на дачу приїхала. Тось, ти че мовчиш-то? – А може не треба, Коль? – Чому пов не треба?
У мене верстат зламався, який гроші друкує.
– Ти є щось будеш? – Ну, а якщо буду? – Тоді, на-ка, швиденько почисти цибулю.
– Ні-ні-ні, шашлик жіночих рук не терпить. Он йдіть туди, ваші місця в залі для глядачів.
– Чому це у генералів дружини завжди такі? Ось з мене б генеральша вийшла дуже навіть нічого! – Щоб генеральшею стати, треба за лейтенанта заміж виходити, так помотаться з ним по гарнізонах років 20. По тайзі всякої, по пустелі.
Чорт забирай! Ви так смачно розповідаєте, що у мене аж слинка потекла.
– А потім, де ти цих артистів зустрінеш? Вони ж на твоєму хлібозаводі не працюють. – Ти дивишся в самий корінь. Головне питання – де знайти. Але ця проблема вирішувана …
– Ти один, без мами? – Мама померла вісім років тому. – Прости.
– Слухай, а чому ти не виходила заміж? – Тебе чекала …
– А якісь прикмети є? Ну, шрам на обличчі? – Є! У нього шрам після апендициту …
– Гога, ви вчинили, як справжній чоловік. – Перестань, я вчинив як нормальний чоловік.Захищати і приймати рішення – це чоловіча обов’язок, це нормально. Ти ж не станеш хвалити жінку за те, що вона стирає або готує обід. – А ви знаєте, я зовсім не вмію готувати обід. – Гаразд, навчу.
– Гоша, а скільки Ви отримуєте? – Та вже як-небудь побільше твоєї матері.
– Ну що, як то кажуть, за знайомство? – Я впевнена, воно перейде в міцну дружбу.
– Ось ти, завжди правильне життя вів. Зберігся чи що? Он вони три волосинки в шість рядів. – Зараз модно носити лисину. – Ааа … А це що таке? – смикає за живіт. – Це клубок нервів!
– Ви Гурин? Сергій? – Все нормально. Нормально …
– Коли повернешся? – Не знаю, мабуть пізно. – Тоді я запрошу дівчаток? – І хлопчиків теж!
